Цар і українська література. Хто 150 років тому переконав Алєксандра II підписати Емський указ і чому монарх зробив це за кордоном
Російський імператор Алєксандр II, ймовірно, Санкт-Петербург, період між 1875 і 1878 роками (Фото: DR)
x1 0:00 – 12:45 Автор: Ростислав Камеристий-Брайтенбюхер
Російський імператор поставив підпис під таємним документом, який забороняв друкувати книжки, ставити вистави й проводити публічні читання українською – до чого це призвело.
30 травня 1876 року російський імператор Алєксандр II поставив підпис під Емським указом. Так було заборонено друкувати книжки, ставити вистави й проводити публічні читання українською мовою. Того дня цар, перебуваючи в Німеччині, був зайнятий іншими справами, проте, отримавши папери з Петербурга, дослухався до поради одного зі своїх охоронців — і підписав документ.
Українське «вільнодумство» й до цього перебувало під забороною, адже 1863 року вийшов Валуєвський циркуляр, який не дозволяв друкувати «малоросійським наріччям» наукову та релігійну літературу і ввів жорстку цензуру щодо художніх творів. Попри те, на початку 1870-х років у Києві знову почало пожвавлюватися культурне життя, а в лютому 1873 року тут навіть офіційно відкрили Південно-Західний відділ Російського географічного товариства.
В імперії цю установу очолював великий князь Константін Ніколаєвіч, відтак київська філія стала надійним легальним прикриттям для неформального об’єднання української інтелігенції. У новому відділі почали працювати історик Володимир Антонович, етнограф Павло Чубинський, публіцист Михайло Драгоманов, антрополог Хведір Вовк та інші прогресивні діячі. І хоча генерал-губернатор Києва Олександр Дондуков-Корсаков добре знав про «неблагонадійність» цих учених, він сподівався, що легальна наукова робота втримає їх від радикальних політичних дій та відкритої опозиції проти імператора.
Але не всі погоджувались з такою позицією Дондукова-Корсакова. У середовище української інтелігенції затесався небезпечний ворог, який пакостив, плів інтриги й мріяв усе знищити.
