«Ціль — не перший-ліпший росіянин». Інтерв’ю з снайпером Атомом та інструктором з Повернись живим — про «мисливців, які полюють на дичину»

Поділитися:

Українські снайпери (Фото:savelife.in.ua)

Автор: Олексій Тарасов

Снайпер з позивним Атом та інструктор зі снайпінгу фонду Повернись живим Руслан Шпакович в інтерв’ю Radio NV розповіли про «мисливців, які полюють на дичину» на війні.

https://www.youtube.com/watch?v=dG5FYHWp2hU

Radio NV підтримує Гнів Пречистий — великий збір фонду Повернись живим. Спільна мета — зібрати 220 млн грн на підсилення 100 снайперів, які працюють на надвеликі дистанції. Зібрані кошти підуть на снайперські гвинтівки, військову оптику, набої, спеціально обладнані позашляховики та квадрокоптери.

Поповнити рахунок проєкту: https://dub.sh/kLvOe1y

Донат на банку: https://dub.sh/gHlvqUZ

https://www.youtube.com/watch?v=4qFgi85yuRg&t=2s

Олексій Тарасов: Як працюють снайпери? Українці могли бачити щось у кіно про якихось убивць, про кіллерів. Коли ми говоримо про снайперів на війні, про надвеликі дистанції, що треба знати?

Руслан Шпакович: По-перше, снайпер — це теза, яку я вже часто вживаю, — це розвідник. Його основна задача — бачити поле бою, робити постріл у найбільш відповідний момент. Можливо, коригування було би більше доцільне для деяких снайперів, воно було би більш ефективно. Це в ідеалі, звісно. Поки що такого, на жаль, не виходить, ще далеко до цього.

Зараз снайпер у нас більше схожий на мисливця, який полює на дичину. Але загалом у майбутньому ми би хотіли, аби снайпер був тим полководцем, який міг би керувати боєм, давати координати певних цілей, керувати вогнем артилерії тощо. Це майбутнє.

Сьогодні ми намагаємося дати можливість нашим снайперам працювати з максимально великих дистанцій — насамперед для порівняної безпеки. Повністю абсолютно безпечних місць на війні не буває, але на великих дистанціях дістати снайпера не кожним видом зброї можливо. По-друге, його дуже важко виявити на таких відстанях. Звісно, є і квадрокоптери у противника, і якісь літаки, є артилерія, яка сильно дошкуляє снайперам. Але, незважаючи на це, на великих відстанях у снайпера значно більше шансів.

По-друге, снайпер контролює більшу ділянку. Відповідно, може вести прицільний вогонь на значно більшій території. Ми розширимо його можливості. Це дає перевагу, значну, велику перевагу перед снайперами зі звичайними гвинтівками. Тому ми виходимо просто на новий рівень, на вищий рівень роботи. Принципової різниці немає, це буде гвинтівка в калібрі 38 чи 50 калібр. Питання лише в ефективній відстані. Тут ми виграємо додаткових декілька сотень метрів, що важливо для збереження життя і високої ефективності.

Тарасов: Атоме, гвинтівка — це продовження вас, коли ви працюєте. Чи можете трошки розповісти про те, як саме ви опанували цю професію?

Атом: Насправді важко сказати, що я опанував професію. Ще до повномасштабного вторгнення я займався стрільбою, займався дуже багато, зокрема снайпінгом. До війська потрапив після повномасштабного вторгнення в березні [2022 року], військову службу розпочав із травня.

Шпакович: А щодо спостереження. Ми окремо передбачали цей елемент, тому що спостерігати у приціл дуже довгий час — це надскладно і практично нереально, дуже втомлюється око. Для цього ми передбачили окремий комплекс спостереження, зараз закінчуємо його формування.

Це буде універсальний комплекс. Ми плануємо зробити його двоканальним — і денним, і тепловізійним, — аби виводити зображення на монітор, невеликий екранчик. Це буде або ноутбук, або планшет. І спостерігати. Комплекс буде віднесений від пари, можливо, на 15−20 метрів, можливо, ближче, залежно від умов місцевості. Це буде можливо — до 20 метрів його відносити від самої позиції і дистанційно керувати ним.

Відповідно, ми зможемо спостерігати, виявляти цілі з укриття, не наражаючи на небезпеку снайперів. І робити постріл він буде лише в той момент, коли це дійсно необхідно.

Тарасов: Ви сказали про те, що не є головною ціллю вбити першого-ліпшого піхотинця, росіянина. А за яким принципом визначаються цілі? Що є пріоритетними цілями для такого снайпера, який працює на надвеликій дистанції?

Шпакович: На надвеликій дистанції дуже складно визначити, офіцер це чи рядовий піхотинець. Це часто-густо нереально.

Тарасов: Бо далі снайпер має переміщуватися на інше місце, тому що наражає себе на небезпеку.

Шпакович: Зараз ситуація на полі бою складається наступним чином, що інколи роблять і п’ять, і десять, і 15 пострілів, особливо при масових штурмах. Усе залежить від ситуації. Звісно, коли відбувається штурм, коли йде інтенсивна стрільба, постріл снайпера не буде чутно серед масової стрільби. І одразу може бути не зрозуміло, що відбулося. Тому [не завжди] необхідне переміщення, зміна позиції. Має робити висновок виключно пара, яка працює, або група.

Ми схиляємося до думки, що зараз мають працювати групи. І так уже насправді в нас працюють — не парами, а групами по три, чотири, а інколи навіть п’ять людей.

Тарасов: Атоме, що для вас хороший, вдалий робочий день?

Атом: Хороший, вдалий робочий день — це коли виконав бойове завдання і група повертається у повному складі.

Бо тенденція йде до того, що більшість виходів у район ведення бойових дій усе ж відбувається вночі. Це дозволяє мінімізувати ризики, бо снайпінг дуже сильно змінився через розповсюдженість дронів та інших візуальних засобів розвідки. Це те, про що ви сказали, — як саме можна донести таку велику зброю в район виконання завдання і при цьому залишитися непоміченим. Особливо на ділянках фронту, які дуже насичені засобами розвідки — такими як дрони, Мавіки, Орлани.

Дуже важко іноді поводитися в зоні бойових дій, коли не зовсім налагоджена горизонтальна взаємодія, коли багато підрозділів на одному клаптику землі. Немає чіткого розуміння, чий саме Мавік над тобою щойно пролетів. Це або БПЛАшники з сусідніх підрозділів вилетіли подивитися за ворогом, або це ворожий БПЛА залетів на нашу територію.

Великою перевагою ми бачимо розмір цієї гвинтівки. Але в варіанті її перенесення до позиції глушник знімається, є можливість скласти також приклад, зменшивши довжину зброї. А далі вже відповідальність кожного снайпера, як саме її замаскувати.

Багато хто менші гвинтівки ховає у полотняні тканини, роблячи їх безформенними, аби навіть якщо тебе помітили, не виглядати як снайпер. Бо це додає до шансу виконати успішно [завдання] і повернутися.