«Тут буквально черга стоїть, щоб вдарити по ворогу». Журналіст NV цілу ніч провів з операторами дронів у Торецьку
Оператори дронів за роботою (Фото:Сергій Окунєв / NV)
Автор: Сергій Окунєв
Кореспондент NV Сергій Окунєв став першим журналістом, який провів ніч разом з пілотами FPV-дронів та аеророзвідкою 32-ї бригади на Торецькому напрямку та побачив, як бійці зупиняють спроби ворога захопити місто.
Торецьк перетворився на ще одну гарячу точку на мапі бойових дій в червні 2024 року. До того фронт на цій ділянці залишався незмінним з 2014 року та проходив по «кордонах» ОРДЛО. Ворог почав інтенсивний наступ та навіть мав локальний успіх, за кілька днів наблизившись до околиць Торецька й сусіднього селища Нью-Йорк. У перших числах липня в район Торецька були відправлені додаткові сили, серед яких — 32-га окрема механізована бригада.
Дорога у вогні. Як пробитися в місто, яке штурмує ворог
Вночі біля лінії фронту не стає спокійніше, якраз навпаки. Ворог посилює штурми саме в темну пору доби, а українські сили пересуваються тоді, коли ворогу складніше зафіксувати цілі з повітря. Виїзд на позиції 32-ї бригади також відбувся глибоко вночі. Гуркіт вибухів чути ще задовго до в’їзду в місто, що ближче до Торецька, то більше розумієш рівень небезпеки та інтенсивності боїв на цьому напрямку.
Постійні обстріли спричиняють пожежі, як житлових будинків, так і дерев чи полів навколо міста. Пожежі — один із критеріїв, який OSINT-монітори використовують для аналізу інтенсивності бойових дій. Так, весною 2024 року найбільша кількість пожеж, згідно з даними DeepStateMAP, спостерігалася в районі Вовчанська Харківської області та навколо села Очеретине на Донеччині. Саме там відбувалися основні штурмові дії ворога.
Авто з журналістом NV швидко рухалося дорогою, навколо якої горіло поле, а в самому Торецьку було добре помітно заграву, але вже на території, що контролює ворог.
Нічний Торецьк скоріше нагадує Чорнобиль, тільки зі значно більшими руйнуваннями. Електроенергії в місті немає вже тривалий час, отже про вуличне освітлення чи світло в квартирах можна забути. Попри те, що вночі пересуватися безпечніше, ніж удень, ворог все одно має можливість проводити розвідку завдяки нічним дронам. Така ж можливість є і у Сил оборони. Вже легендарні дрони Vampire та Кажан полюють за ворогом саме в темряві.
Ближче до районів, де відбуваються бої, частіші і гучніші звуки FPV. На відміну від пострілів артилерії чи мінометів, у випадку з дроном неможливо навіть припустити, чи ти чуєш проліт свого, який вирушив на полювання, чи над тобою ворожий, що може завдати удар за лічені секунди.
Лише коли вдалося дістатись відносно безпечного місця, звуки дронів перестали створювати постійне відчуття небезпеки.
В одному з захищених приміщень на околицях Торецька працюють оператори ударних дронів 32-ї бригади. Цей район роботи для них — зовсім новий і досліджувати його доводиться в надскладних умовах.
«Тут є хоч хтось, хто не в Сумах?» Як пілоти FPV вивчають новий напрямок та заспокоюють близьких в тилу
Боєць на позивний Сартр почав цей день о четвертій ранку. Його розрахунок працює у світлу пору доби, а до світанку потрібно підготувати техніку та отримати інформацію про минулу ніч. Пілот дрона каже, що він та його колеги вже звикли спати в умовах постійних вибухів та звуків стрілянини. З міркувань безпеки NV не називає конкретну відстань до зони безпосередніх боїв в міській забудові, утім, мова іде лише про пару кілометрів.
Почувши розмову про складні умови для відпочинку, інші бійці розповідають історію про те, як розіграли побратима з міцним сном.
«Я заходжу в приміщення, бачу, він аж так спить, ніби помер. Я хотів запальничку спитати, але бачу — вона на полу лежить, біля нього. Ну, я її обережно притулив йому до лоба і кажу російською: „Ну что, просыпайся, бендера!“» — зі сміхом згадує один з бійців, уточнюючи, що перед подібними жартами краще перевірити, чи немає у людини зброї під рукою.
Ця історія не тільки про фронтовий гумор. Зараз просування ворога відбувається вкрай повільно, навіть в місцях найбільш інтенсивних боїв окупанти можуть захоплювати максимум лічені метри за добу. Постійна розвідка та дрони дозволяють контролювати переміщення росіян, тож їхні швидкі прориви вглиб або взагалі неможливі, або відбуваються вкрай рідко. Але все змінюється, коли мова заходить про міські бої. Вони становлять додаткову небезпеку, коли певна забудова чи цілі квартали можуть переходити під контроль однієї чи іншої сторони по кілька разів на добу. В таких умовах складно почуватися в безпеці, навіть якщо ти перебуваєш не на найпершій лінії.
Поки відбувається підготовка до чергового важкого дня, боєць на позивний Буліт зізнається, що його близькі досі думають, що він несе службу на Сумщині. Почувши це, кілька інших військових кажуть, що також не казали дружинам про переведення під Торецьк.
«Тут є хоч хтось, хто зараз не в Сумській області!?» — сміється Буліт.
«Усі прокинулись, готові працювати». Як відбувається полювання на ворожий танк
На зміну веселій атмосфері та жартам швидко приходить сконцентрований робочий настрій. Сартр отримав інформацію про першу ціль на сьогодні, і це одразу один з найбільш цінних можливих трофеїв — ворожий танк.
Поки триває підготовка до вильоту, екіпаж уточнює, що зараз ворог частіше атакує малими піхотними групами, шукаючи слабкі місця в обороні. Техніка при штурмах використовується, але не так часто, і частіше замаскована, на певній відстані від «нуля». Але цього разу ворожий «танк-сарай» підійшов підозріло близько, намагаючись сховатися за однією з колишніх адміністративних будівель.
Те, що відбувається в наступні хвилини, може відверто здивувати людину, не посвячену в особливості роботи ударних дронів та їх екіпажів. Сартр та його колеги готові до вильоту, але відносно довго не починають його.
«Тут працює одразу багато підрозділів. Ранок, усі прокинулися, усі готові працювати. Зараз така обстановка, що коли ми бачимо ціль, тим більше таку, то тут буквально вишиковується черга, щоб завдати удару ворогу», — пояснює боєць, одночасно координуючись з колегами з інших підрозділів.
Зі сторони все це виглядає як якийсь вид спорту. Є ціль, є кілька команд, що по черзі намагаються ціль вразити. Поки інші «гравці» роблять свій хід, ти просто спостерігаєш за тим, наскільки успішною буде спроба твоїх колег. Дрон аеророзвідників 32-ї бригади транслює картинку в високій якості, ніби це прямий ефір спортивного змагання.
Танк, що намагався вести вогонь, прикриваючись будівлею, дуже швидко втратив боєздатність, кілька дронів завдали йому удари в різні частини конструкції. Проте ворог все ще може спробувати евакуювати свій екіпаж чи навіть завести танк та втекти. Потрібен «контрольний постріл», наприклад, в район двигуна.
Після спостережень за тим, як майже усі екіпажі прагнуть знищити танк ворога, стає зрозумілим, чому так вражають цифри втрат техніки РФ у щоденних зведеннях Генштабу. І наскільки суїцидальними є завдання ворожих екіпажів бронетехніки.
Цього разу «контрольний постріл» по танку зробив інший екіпаж, хоча Сартр та його колеги теж здійснили кілька вилетів і доєдналися до спільної операції зі знищення. Але це тільки початок дня, попереду у пілотів 32-ї бригади було чимало роботи, у тому числі результативної.
За кілька годин після полювання за ворожим танком розрахунок Сартра вразив FPV-дронами піхоту окупантів, що намагалася пересуватися вздовж лінії оборони, а також польовий склад боєприпасів, який вдалося виявити завдяки аеророзвідці. FPV-дрони не так часто можуть вражати подібні цілі, бо зазвичай ворог відтягує склади на більшу відстань, але під час наступальних дій логістика ускладнюється, окупантам доводиться скорочувати відстані, а у Сил оборони з’являються можливості завдавати вдалі удари.
Забезпечення дронами Сартр оцінює як достатнє. Проте визнає, що існують інші складнощі.
«Важлива не тільки кількість. До нас приходять партії різні, різний виробник, різні особливості. Прийшла партія, умовно, 100 штук. Ми зрозуміли, що це за дрон, які є складнощі, виправили їх, пристосувалися. Наступна партія — там може все бути інакше. І хай, коли це партії по 100 дронів. А коли багато партій по 10 чи по 20 штук, то треба пристосовуватися щодня. І у тому числі витрачати час і іноді навіть витрачати самі дрони на те, щоб їх дослідити. Такого, що нема чим працювати, немає. Але якщо б можна було якусь уніфікацію зробити чи налагодити логістику — замість того, щоб різним підрозділам приходили по 10 штук дронів типу А, типу Б, типу В, краще, щоб на один розрахунок приходили 100 штук типу А, а в інший — 100 штук типу Б», — пропонує Сартр.
Очі мисливців. Як працює аеророзвідка та чи правда, що це найбільш «халявна» посада у війську
Поява дешевої та легкої аеророзвідки — мало не головна революція у військовій справі, що відбулася за часи повномасштабної війни РФ проти України. Доступні дрони, що раніше іноді зневажливо називали «весільними», виконують надважливу роботу та реально забезпечують контроль лінії фронту та пересування ворога в режимі 24 на 7. Водночас багато хто з цивільних вважає, що посада аеророзвідника є найбільш безпечною та навіть «халявною» у війську.
Боєць на позивний Едісон, що зустрів журналіста NV в одному з льохів у Торецьку, посміхається, коли чує про такі оцінки його роботи.
«Ну звісно, ми не піхота, ми не танкісти. Тут порівнювати складно. Проте ми дуже уважно шукаємо їх пілотів, це одна з пріоритетних цілій. Так само і ми — важлива ціль для ворога. Тож сказати, що ми тут сидимо у кріслах, з кавою, відпочиваємо та час від часу натискаємо на кнопки — це не зовсім так», — каже Едісон.
Тимчасове місце, звідки працюють бійці, нагадує лазню. У Торецьку не так багато безпечних та непомітних для ворога місць, тож Едісон та його побратими працюють у приміщенні із загальною площею приблизно 3−4 квадратних метри із дуже поганою вентиляцією. Постійні обстріли, у тому числі із застосуванням КАБів, вимагають робити ставку на безпеку, а не на комфорт.
«Оцей боєць (показує на побратима — ред.) вирішив відпочити від нас ззовні, нагорі. Прилетів КАБ, не прямо по нас, але недалеко. А там потужність така, що його буквально здуло з ліжка і він стрімголов залетів до нас вниз. Щось більше відпочивати нагорі не хоче. Тут задуха, спекотно, так, але взимку ще до нас будуть приходити грітися. Якщо доживемо», — посміхається Едісон.
Саме цей розрахунок з пекельно задушливого льоху вів спостереження за танком, що був знищений кілька годин тому FPV. Це не перша ціль за сьогодні, трохи раніше, на межі ночі та ранку, така сама доля чекала ворожий БТР, екіпаж якого був впевнений, що сховається від «очей» захисників міста. Не вдалося.
«Ворог користується тактикою випаленої землі. Тут картина така сама, як усі вже бачили у Бахмуті, у Вовчанську, у Часовому Ярі тощо. Тільки тут це почалося нещодавно, мабуть, масштаб ще не такий. Хочеться сподіватися, що до суцільного руйнування міста не дійде, однак самі чуєте, що відбувається на вулиці», — розповідає Едісон, керуючи дроном, що спостерігає за ситуацією в Торецьку.
Читайте також:
За день, що журналіст NV провів у місті, вибухи не затихали на жодну хвилину. Але майже усі, з ким вдалося поспілкуватися, погоджуються, що головна загроза — це керовані авіабомби. Аеророзвідка 32-ї бригади підтверджує, що удари цим надпотужним типом озброєння відбуваються не просто щодня, а по кілька десятків разів на день. Едісон вважає, що, якби у Сил оборони була б хоча б десята частина подібних засобів та можливість їх використовувати, це могло б значно змінити весь хід війни.
Хоча аеророзвідники не є генералами чи високими командувачами, але вони чудово розуміють події на всьому фронті. Так, Едісон визнає, що зараз на цьому напрямку у ворога є ініціатива, проте швидкого просування не відбувається, втрати окупантів шалені, а сам Торецьк повністю контролюють ЗСУ.
«Панічних настроїв немає. Ми прийшли сюди, коли ситуація виглядала гірше, ніж вона є зараз. Тобто вже відбулися певні, поки що локальні, але успіхи для нас. Будемо не тільки сподіватися, а і працювати задля того, щоб ці успіхи розвинути, зупинити ворога остаточно та нанести зустрічні удари. Для цього ми тут», — резюмує боєць.
