«Усі чекають слушного часу». Інтерв’ю NV з Костенком — про готовність до наступу ЗСУ і техніку, через яку учасники Рамштайну червоніли
Поділитися:
Українські військовослужбовці ведуть вогонь із самохідної гаубиці Цезар по російських військах поблизу міста Авдіївка Донецької області (Фото:REUTERS/Viacheslav Ratynskyi)
Автор: Власта Лазур
Секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко в інтерв’ю Radio NV — про бойові дії у Бєлгородській області, готовність Сил оборони України до наступу і несправну техніку, які інколи передають партнери.
— Хочу почати розмову з того, що відбувається в Росії. Є багато фото та відео з міста Шебекіно, це Бєлгородська область. Між Шебекіно і Вовчанськом Чугуївського району Харківської області 20 кілометрів, прикордонне місто. За відчуттями і за враженнями, справді до міста прийшла війна. Там живе чи жило близько 40 тисяч людей. Що відбувається там, чи є у вас пояснення? І на що сподіваються у Легіоні Свобода Росії? Хто обстрілює це місто? Можливо, це Росія? Бо інформації звідти надзвичайно мало.
— Думаю, це продовження того, що почалося лише тиждень тому, коли Російський добровольчий корпус і Легіон Свобода Росії зайшли для того, щоб, як вони заявили самі, боротися з режимом Путіна, створювати Бєлгородську народну республіку, проводити референдум… Вони багато заяв робили.
Ми розуміємо, це росіяни, які перебували на території України і які воюють проти режиму Путіна. Шебекіно — це продовження саме цієї історії.
Інформації зараз дійсно мало. Її мають більше ті, хто безпосередньо спілкується з цим батальйоном, зокрема з учасниками подій.
Я намагався зі своїх джерел дізнатися. Місто зараз дійсно під обстрілом. Там [працюють] різні артилерійські системи. Але мої знайомі говорять, що більше росіяни його обстрілюють, буцімто думаючи, що там є ці люди з Легіону Свобода Росії, аби завдавати по них ураження. Ці люди з батальйону заявляли, що вони (росіяни — ред.) по ньому завдають ураження.
Дивуватися немає чому, росіяни завжди знищують міста. Їм усе одно, свої чи не свої.
Бачимо, що багато біженців, у Бєлгороді зараз розгортають пункти утримання біженців, якісь тимчасові місця, де вони їх розташовують — на якихось стадіонах, у залах, просто кидають матраци, аби люди там могли якось перечекати те, що відбувається.
