«Усі ці методи — їх можна просто викинути». Як планувався і чому не вдався український контрнаступ: головні висновки з розслідування WP
Поділитися:
Український військовослужбовець на лінії фронту, Донецька область (Фото:REUTERS/Alina Smutko)
Після того, як контрнаступ ЗСУ не досяг цілей, а ситуація на фронті заходить у глухий кут, перемога України видається «набагато менш вірогідною, ніж роки війни та розрухи». Такого невтішного висновку дійшли журналісти The Washington Post, які у серії матеріалів розібрали планування та результати наступу на півдні.
4 грудня The Washington Post опублікувала два матеріали: у першому з них йдеться про планування контрнаступу України за участі США, в другому — про хід контрнаступу, зокрема очима його безпосередніх учасників, та про рішення українського військового командування і суперечливі пропозиції США.
Автори WP стверджують, що готували ці публікації три місяці, працюючи у Вашингтоні, Лондоні, Брюсселі та Ризі, а також у Києві та поблизу лінії фронту в Україні (зокрема в Запорізькій і Донецькій областях). Журналісти поспілкувалися більше ніж з 30 високопосадовцями з України, США та європейських країн, а також, як вони пишуть, «з колишніми російськими військовослужбовцями, які брали участь у війні, російськими військовими блогерами та аналітиками».
У публікаціях йдеться про те, що невтішні місяці наступальної кампанії України на півдні ставлять перед західними прихильниками Києва запитання щодо майбутньої підтримки України, у той час як Володимир Зеленський обіцяє боротися доти, доки Україна не відновить кордони 1991 року.
«На це знадобляться роки і багато крові, — цитують автори видання представника британської спецслужби. — Чи готова Україна до цього? Які наслідки для людських ресурсів? Економічні наслідки? Наслідки для підтримки Заходу?».
NV зібрав найголовніше з обох резонансних публікацій — включно з тими висновками, які виокремили самі журналісти WP.
***
Вісім великих планувальних ігор за участі українських, американських та британських військових – так розроблявся план контрнаступу України. Кожна з симуляцій тривала кілька днів, навчання проводили за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення для військових ігор та електронних таблиць Excel, «а інколи просто переміщували фігури на мапах». У частині симуляцій взяли участь Марк Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів США, і генерал-полковник Олександр Сирський, командувач Сухопутних сил України.
США прорахувалися у плануваннях: як відзначає WP, «Вашингтон неправильно розрахував ступінь, до якого українські сили можна було б перетворити на бойові сили західного зразка за короткий період» — особливо без надання Україні авіації для досягнення переваги у повітрі, необхідної для ведення подібних бойових операцій в рамках західної військової доктрини. Водночас журналісти WP дещо суперечать своїй же тезі, оскільки в другій публікації йдеться про таке: «Американські та українські офіційні особи кажуть, що вони ніколи не очікували, що два місяці навчань перетворять [українські] війська на сили, подібні силам НАТО. Натомість намір полягав у тому, щоб навчити їх правильно використовувати нові західні танки та бойові машини та „грамотно стріляти й пересуватися на базовому рівні“, сказав високопоставлений військовий чиновник США».
1000 одиниць бронетехніки і дев’ять нових бригад, навчених у Німеччині та готових до бою — такі потреби України для успішного контрнаступу озвучив ще восени 2022 року Валерій Залужний у розмові з головою Пентагону Ллойдом Остіном. «У мене перехопило подих. Це майже неможливо», — сказав пізніше Остін своїм колегам, за словами одного з чиновників США, обізнаного з деталями дзвінка.
Час початку контрнаступу, його стратегія і тактика викликали розбіжності між американськими та українськими планувальникам. Пентагон вважав найкращим варіантом початок штурму в середині квітня, аби не дати Росії продовжувати зміцнювати свої лінії. Натомість українці наполягали, що вони не мають достатньо зброї та підготовки військових для початку складної операції. Крім того, США пропонували зібрати сили для єдиного наступу уздовж південної осі, тоді як в Україні вважали, що ЗСУ мають атакувати в трьох різних точках: на півдні у напрямку Мелітополя і Бердянська та на сході в напрямку Бахмута.
Дайджест NV Преміум Щоденна розсилка матеріалів розділу NV Преміум. Десять найбільш популярних матеріалів за минулий день Підпишись Щодня 
Три вісі наступу, обрані командуванням ЗСУ, та один напрямок (сіра стрілка), на якому пропонували сконцентруватися США / Інфографіка: WP
Ризик захоплення Харкова був однією з причин, через які військове керівництво України вирішило не концентрували занадто велику кількість військ в одній точці на півдні, як переконували США. У командуванні ЗСУ аргументували, що це могло поставити під загрозу українські сили на сході та дозволити росіянам захопити частину східніх територій і, потенційно, навіть Харків. Військове керівництво України також вирішило, що більш досвідчені бригади стримуватимуть росіян на фронті протягом зими 2022/2023 років, тоді як свіжі солдати формуватимуть нові бригади та навчатимуться.
Найоптимістичніший сценарій контрнаступу передбачав можливість виходу до Азовського моря та перерізання сухопутного мосту Росії в Кримі у період від 60 до 90 днів. Водночас моделювання віщувало важку і кровопролитну боротьбу з втратами солдатів і техніки на рівні 30−40%, кажуть офіційні особи США. Американські військові чиновники були впевнені, що механізована фронтальна атака на російські оборонні лінії на півдні України була можливою з тими військами та зброєю, які мала Україна. У США також вважали, що більше українських військових загинуть, якщо Київ не здійснить рішучий наступ і конфлікт перетвориться на затяжну війну на виснаження.
Розвідка США скептично ставилася до оптимістичних оцінок Пентагону щодо контрнаступу: ймовірність успіху запланованої операції там оцінювали «не краще, ніж 50 на 50». Як пише WP, такий прогноз розчарував американських військових чиновників, а особливо представників Європейського командування США, які нагадували про помилковий прогноз розвідників, що Київ впаде за кілька днів після вторгнення РФ. До того ж, як висловився колишній високопоставлений чиновник США, розвідці «завжди безпечніше робити ставку на провал».
За перші 24 години наступу ЗСУ планували досягти села Роботине в Запорізькій області, просунувшись на відстань близько 14 км. У перший день військові сподівалися досягти північної межі населеного пункту, а на четвертий день — контролювати увесь населений пункт та прилеглу територію. Цей удар мав бути початком руху до Мелітополя. Зрештою на звільнення Роботиного знадобилося близько 12 тижнів. «Ми думали, що взяти Роботине буде простим дводенним завданням», — визнав один з бійців 47-ї бригади, командир екіпажу БМП Бредлі з позивним Француз.
Орієнтовні лінії в районі села Роботине, на які військові 47-ї бригади сподівалися вийти після першої та четвертої доби наступу / Інфографіка: WP
Початок наступу приголомшив бійців 47-ї бригади. Саме 47-ма бригада Маґура, яку оснастили західною зброєю, була обрана як «проривна сила» на чолі контрнаступу. Однак, як пише видання з посиланням на одного зі «старших командирів» бригади, близько 70% її складу не мали бойового досвіду. Водночас після повернення з навчань за кордоном бійці бригади очікували негайного початку наступу навесні 2023 року, та зрештою пройшли тижні, перш ніж вони вступили в бій. Ефекту несподіванки не сталося, «ворог знав, звідки ми йдемо», визнав командир одного з підрозділів 47-ї. Коли ж 7 червня розпочалася атака ЗСУ, передові підрозділи бригади були приголомшені щільністю мінування, хоча й очікували мінних полів. Протитанкові ракети росіян, що вели обстріл з висот, зупинили перші бронемашини в колоні, змусивши решту з’їжджати з вузьких розмінованих смуг на міни. Вогонь російських гелікоптерів та безпілотників ще більше погіршив ситуацію: сили ЗСУ були змушені відступити, щоб перегрупуватися, а потім знову продовжувати спроби атаки у подальші дні «з тими самими кривавими результатами». «Це був пекельний вогонь», — наводить WP цитату Олега Сенцова, командира одного зі взводів 47-ї бригади.
Валерій Залужний відкинув “модельний” план наступу вже на четвертий день через втрати людей і техніки. Як пише WP, головнокомандувач ЗСУ «побачив достатньо» — від підбитих Бредлі, Леопардів і західних розмінувальних машин до кількості загиблих і поранених, — щоб перейти до іншої тактики. Замість масованої механізованої атаки під прикриттям артилерії, як бачили операцію США, тепер ЗСУ намагалися просуватися пішки невеликими групами до 10 осіб — зберігаючи техніку та життя військових ціною часу.
Учасники контрнаступу переконані, що в США не розуміють масштаби оборони росіян і небезпеку дронів. Окремі українські військові розповіли WP, що навіть на етапі навчань американські інструктори не усвідомлювали масштабів війни. «Наявність величезної кількості безпілотників, укріплень, мінних загороджень тощо не враховувалася», — розповів солдат 47-ї бригади з позивним Джокер. За його словами, коли військові ЗСУ привезли на навчання власні безпілотники, щоб відточити навички, західні інструктори спочатку відхилили прохання інтегрувати їх у заздалегідь визначені програми. За словами офіційного представника США, лише пізніше використання безпілотників було додано за наполяганням українців. Крім того, учасники контрнаступу розповіли про неймовірні масштаби мінування територій: Олександр Сак, тодішній командир 47-ї бригади, розповів про знайдену на захоплених позиціях карту мінних полів, згідно з якою на ділянці 6,5×6,5 км (4×4 милі) було встановлено 20 000 мін. «Я б не сказав, що це було несподівано, але ми недооцінили це», — визнав Сак, пояснивши, що попередня інженерна та аеророзвідка не змогла виявити частину замаскованих або глибоко закладених мін, а також мінування позицій значно далі від прифронтових зон.
В Україні та на Заході недооцінили небезпечну здатність Росії відновлюватися після катастроф на полі бою та використовувати свої багаторічні переваги: живу силу, міни та «готовність жертвувати життями в такому масштабі, які може дозволити собі мало яка країна», резюмують автори WP.
Невдачі перших тижнів наступу поглибили розбіжності між військовими США та України. Як пише WP, США дедалі більше хвилювалися, що Україна «не спрямовує достатньо сил на одну з південних осей», оскільки вважали концентрацію сил єдиною правильною стратегією. «Делікатне завдання» закликати Київ до змін намагався реалізувати генерал Крістофер Каволі, голова Європейського командування США та сил НАТО в Європі, який керував більшою частиною зусиль Пентагону з підготовки та оснащення української армії. Однак Каволі не міг зв’язатися із Залужним «протягом частини літа, критичної фази контрнаступу», стверджує WP з посиланням на три джерела. Головнокомандувач ЗСУ віддавав перевагу спілкуванню з Марком Міллі. У серпні Міллі теж став висловлювати занепокоєння. Він почав говорити Залужному: «Що ти робиш?», — розповів один з високопосадовців адміністрації Байдена. Українське командування ж наголошувало на тому, що Захід не дає їм ані повітряних сил, ані достатньої та вчасної кількості іншої зброї, необхідної для успішних загальновійськових маневрів. Зокрема під час особистої зустрічі із західними командувачами на польському кордоні Залужний чітко окреслив виклики: відсутність повітряного прикриття, більша щільність мінування, ніж очікувалося, та дії російських військ, які спромоглися потужно окопатися та ефективно переміщували свої резерви, щоб закрити прогалини на фронті.
Кожна сторона звинувачувала іншу в помилках або прорахунках. «Військові чиновники США дійшли висновку, що Україна не дотримується базової військової тактики, включаючи використання наземної розвідки для визначення щільності мінних полів. Українські високопосадовці заявили, що американці, схоже, не розуміють, як ударні безпілотники та інші технології змінили поле бою», — пишуть журналісти WP. «Через технічний розвиток все завмерло, — пояснює високопоставлений український військовий. — Техніка, яка з’являється на полі бою, живе максимум хвилину».
Підсумки наступу: у 2022 році Україна звільнила 8,6 тис. кв. миль (понад 22,2 тис. кв. км) території у Харківській та Херсонській областях, у 2023 році – близько 200 кв. миль (близько 500 кв. км). / Інфографіка: WP
Час втрачено: нині Україна перестала вимагати більше танків і бойових машин. «Велика кількість озброєнь була б актуальна минулого року», — підкреслив високопоставлений український військовий. Восени 2023 року більшість вищих українських військових продовжували вірити, що перекидання додаткових військ на одну ділянку фронту вже не призведе до прориву.
Новий наступ росіян на Авдіївку довів марність механізованих атак [на яких наполягали США]. WP завершує другу зі своїх публікацій нагадуванням про те, що в жовтні 2023 року в наступ перейшли росіяни, намагаючись швидко взяти штурмом Авдіївку. «Чотири бригади рухалися в колонах танків і бронетранспортерів, зосереджуючись на одній вузькій смузі фронту. Наступ вели інженерні машини з системами для розмінування. Саме так українці почали свій контрнаступ. І росіяни так само зазнали серйозних втрат — понад 4000 російських військових було вбито за перші три тижні штурму, за даними України — перш ніж перейти до штурмів пішки, як це зробили українці».
Військові ігри більше «не працюють», підсумував контрнаступ у ретроспективі вископоставлений український військовий — зокрема через нові технології, які трансформували поле бою. Як нагадує WP, українські солдати б’ються у війні, яка не схожа на жодну з тих, де доводилося брати участь силам НАТО: повномасшабний конвенціний конфлікт з окопами частів Першої світової та полем бою, яке вкрите всюдисущими безпілотниками та іншими футуристичними інструментами — і без переваги в повітрі, яку армія США мала в кожному сучасному конфлікті. «Усі ці методи [військових планувань]… їх можна просто акуратно взяти й викинути, розумієте? — висловився про сценарії військових моделювань український військовий високго рівня. — Викиньте їх, бо зараз це не працює».
Редактор: Інна Семенова
