Успіхи і невдачі півріччя. Як працює Державний оператор тилу — найбільший замовник низки товарів в Європі — інтерв’ю з Арсеном Жумаділовим
Поділитися:
Гендиректор ДОТ Арсен Жумаділов (Фото:DOT — Державний оператор тилу / Facebook)
Автор: Олексій Тарасов
Гендиректор Державного оператора тилу Арсен Жумаділов в інтерв’ю Radio NV — про досягнення і невдачі упродовж перших шести місяців своєї роботи, проблеми з харчуванням, зекономлені мільярди та погрози на свою адресу.
https://www.youtube.com/watch?v=U-1aJbYzZo8&t=1011s
— Державний оператор тилу почав займатися харчуванням із другого кварталу 2024 року. І ми чули, що було дуже багато проблем, що виникали певні нестачі. Розкажіть, будь ласка, в якому стані все це зараз?
— Дійсно, під час запуску харчування у другому кварталі нам не вдалося уникнути ситуації, яка поширена насправді, з року в рік повторюється, коли, при заміні постачальників, нові постачальники кілька тижнів напрацьовують процеси, маршрути, контакти з військовими частинами для того, щоби везти харчування безперебійно. Нам у другому кварталі не вдалося уникнути цієї ситуації. З огляду на те, що ми перебудували систему забезпечення і зараз дуже багато уваги звертають усі зацікавлені сторони на те, як саме це забезпечення спрацює, було багато інформації про те, що в тих військових частинах, де було недоотримання [продукції], складалися проблемні ситуації.
Станом на сьогодні, ми ситуацію вирівняли. Уже на початок травня ситуація була здебільшого вирішена за рахунок того, що ми підключили нових постачальників, перебудували деякі процеси.
Це як старі постачальники, які традиційно поставляли [продукти] для Міністерства оборони, так і ті постачальники, які включилися з другого кварталу, і взагалі нові постачальники, які повірили в цю систему, — виробники тих чи інших продуктів харчування.
Тому ми заходимо в друге півріччя в набагато кращій ситуації, в обставинах, де ми маємо вже законтрактованих контрагентів. Це перше.
Друге. Наші договори врахували всі ті ризики, з якими ми стикнулися у другому кварталі, і тепер ми до того, як розміщувати замовлення на постачальника, перевіряємо його спроможність. Бо одна справа — документами підтвердити, що є склад, є транспорт, є люди, які мають кваліфікацію. Інша справа, коли ти перебуваєш на місці. Зараз якраз із перевірками мої колеги перебувають на місцях, на об’єктах складської інфраструктури таких постачальників.
Ми перевіряємо реальну спроможність, реальну готовність цих людей працювати на цих складах і з відповідними транспортними засобами, і ми перевіряємо їх готовність виконувати контракти. Якщо ми такої готовності не побачимо, якщо ми побачимо підхід на авось, якщо ми бачимо безвідповідальність — в сенсі того, що не визначені люди, які відповідають, наприклад, за маршрути, які відповідають за облікову систему, які відповідають за документацію тощо, — то замовлення на таких постачальників не буде розміщуватись, допоки вони не виправлять таку ситуацію.
— А куди поділися ті постачальники, які мали величезні зв’язки, і, мабуть, досі їх мають в Міноборони і в інших найвищих органах України? Ті, що десятиріччями сиділи на цих контрактах, отримували маржу. Куди вони поділися, що з ними? Я переймаюся.
— (Сміється — Ред.) Вони нікуди не поділись. На початку другого кварталу, здебільшого, всі перебували в режимі очікування. Вони сподівалися, що не вдасться забезпечити харчуванням Збройні Сили України у другому кварталі, деякі з них. Але потім, коли вони побачили, що харчування рухається, що нова система вже запрацювала, включилися.
Ми говоримо про те, що, по суті, відбулася демонополізація в деяких випадках, в деяких випадках — деолігополізація, розширення кола постачальників для потреб Збройних Сил України через те, що ми по всіх наших закупівлях абсолютно чітко дотримуємося принципу недискримінації. Якщо це постачальник, який спроможний, дійсно, поставляє якісний товар, ми зацікавлені в тому, аби він напряму працював з нами.
— Під час нашої попередньої розмови ви підтверджували, що отримували або дзвінки, або розмови були, що «давайте, пане Жумаділов, оце залишите, як воно було, а то буде погано». Ви не називали жодних прізвищ. Що зараз із цими розмовами? Ви знову чуєте ту саму риторику?
— Слава Богу, ми демократична країна, в якій все ж таки уже давно гору взяло верховенство права. Тому я на такі звернення або погрози, на таку комунікацію не звертаю уваги. Я абсолютно переконаний, що якщо ми зі свого боку чесно та відкрито комунікуємо наші принципи, якщо ми їх реально дотримуємось, то навіть якщо тобі не подобаються ці принципи, рано чи пізно ти будеш змушений, як і всі інші, за ними працювати. І ці принципи, нагадаю, це нульова толерантність до корупції, недискримінація учасників, забезпечення потреб Збройних сил України як головний пріоритет. От і все.
Тому зараз уже такої комунікації немає. Я уявляю, що я не подобаюся багатьом людям, які до того заробляли надприбутки на постачанні для Збройних сил України. Я не можу сказати, що сьогодні ці люди взагалі викинуті за борт і не працюють. Вони працюють, але вже не йдеться про надприбутки. Уже йдеться про чесну і збалансовану історію, де наші інтереси як замовника і загалом платників податків знаходяться у балансі з їхніми інтересами як постачальників.
— Ви говорили про контракти, які були підписані. Чи це вже довгострокові контракти? Чи досі у Державного оператора тилу немає можливості підписувати, мати довгострокові зобов’язання?
— Це ви як ніби прочитали наш операційний план на 2024 рік. Ми, дійсно, почали з дуже коротких контрактів через те, що нам необхідно було швидко закрити потреби Збройних сил України.
Я нагадаю, що коли ми запускались у грудні, було досить багато спекуляцій на предмет того, що ми взагалі не забезпечимо Збройні сили України всім тим, що їм необхідно, вже починаючи з 1 січня. Тому ми забігли у дуже короткі і швидкі контракти в січні. І у міру того, як ми забезпечували нагальні потреби, виходили у довші контракти.
Станом на сьогодні, чи то харчування, чи то речове майно, ми заходимо в контракти, строк виконання яких у середньому становить вже не один-два місяці, а чотири-п’ять місяців. І щодо харчування, наприклад, уже пів року.
— А якщо говорити про співвідношення українських та закордонних виробників у речовому забезпеченні, яка там динаміка?
— Динаміка є такою, що ми пріоритетно працюємо з нашими українськими виробниками.
— Але ж українські виробники не все можуть виробляти, можливо, ще не перебудувалися.
— Я так скажу: все те, що українські виробники можуть виробляти, і в міру тих спроможностей, які вони мають, ми намагаємося всю цю спроможність контрактувати для того, аби вони забезпечували наші потреби.
Є приклади, коли є український виробник, але при цьому він не може забезпечити всю потребу Збройних сил України. Тоді ми виходимо точково на імпорт із тим, щоби закривати таку потребу.
Якщо ми говоримо, наприклад, про речове забезпечення, то, здебільшого, коли йдеться про одяг, про обмундирування, воно виробляється нашими виробниками. Чи є законодавчі підстави для того, аби був установлений ціновий пріоритет і цінова перевага українського виробника у порівнянні з виробником з-за кордону? Станом на сьогодні, такого регулювання немає. Я так розумію, що є певні обмеження щодо нашого партнерства з західними країнами, щодо встановлення таких обмежень. Водночас, те, яким чином ми плануємо наші закупівлі, які ми встановлюємо вимоги, — це саме таке планування і такі вимоги, які створюють як найкращі, найбільш сприятливі умови саме для українських виробників.
— А що не вдалося? Які невдачі вас спіткали? Розкажіть про це.
— Я не можу сказати, що все ідеально, тому що точно не ідеально. Точно багато роботи. Але одне з досягнень, яке ми маємо на сьогодні, і це те, про що я говорив ще на етапі запуску Державного оператора тилу, — це те, що тилові закупівлі для Збройних сил України мають зійти з заголовків газет і новинних сайтів як щось скандальне. Якщо нам це вдасться зробити, то це вже буде досить серйозний внесок в те, аби репутація нашої держави як всередині країни, так і за кордоном, трохи відновилась.
Щодо того, що не вдалося. Швидко перебудувати систему. Бо коли ми говоримо про забезпечення Збройних Сил України, сам фізичний обсяг того, з чим ми маємо справу… Я нагадаю, що ми — найбільший замовник цілої низки позицій товарів в Європі, в деяких випадках — у світі. Ми дуже багато споживаємо, наша армія дуже багато споживає. І перебудовувати такі системи — це процес досить складний та тривалий. Ми точно їх перебудовуємо для того, щоб, зрештою, результат, який ми маємо, був більш ефективний, більш прогнозований та керований; для того, аби точно унеможливити корупційні прояви в межах таких процесів. Але швидкої перебудови в більшості випадків ми не маємо.
Поділитися:
Загрузка…
