«Вбивство символічної фігури як тригер». У мене немає сумнівів, що смерть Фаріон була вигідна Росії — інтерв’ю з Фесенком

Поділитися:

Ірина Фаріон (Фото:Ірина Фаріон / Facebook)

Автор: Тетяна Іванська

Політолог Володимир Фесенко в інтерв’ю Radio NV — про вбивство політикині і мовознавиці Ірини Фаріон, яке без сумнівів, на його думку, вигідне Росії.

https://www.youtube.com/watch?v=Rn1r7lAYm68

 — Як ви вважаєте, кому вигідною була смерть пані Фаріон?

— У мене немає сумнівів — Росії.

— Чому так?

— Безумовно, теоретично можуть бути різні версії, але я поясню чому. Тому що на політичний процес пані Фаріон практично не впливала. Вона була відомою людиною в країні – колишній народний депутат, людина з радикальними націоналістичними поглядами. І її вбивство, як символічної фігури, в Москві могли б розглядати як тригер розколу українського суспільства між російськомовними і україномовними. Щоб україномовні, особливо мешканці Галичини, зробили висновок: «Ага, це москалі зробили. Москалі не з Росії, а з України, з якими у пані Фаріон були конфлікти. Бий москалів, але на фронті, не в Росії, а тут у нас, в Україні».

До речі, у нас були ситуації, коли вбивали відомих політиків. Це було в основному в 1990-ті роки. Були дійсно трагічні інциденти, щодо яких і досі ми не знаємо, хто є замовником. Навіть там є питання і щодо організаторів. Можна згадали вбивство [журналіста] Павла Шеремета. До речі, мене якось насторожує, найімовірніше, це випадковість, збіг обставин, але майже день в день це сталося. І те вбивство багато коментаторів теж вважали спробою розхитати українське суспільство, зіткнути між собою представників різних політичних сил, зіграти на чинник ксенофобії і тому подібне.

Тому в цьому випадку, моя особиста, суб’єктивна думка, найбільш вигідно це Росії. Саме в Росії могли розглядати вбивство пані Фаріон як тригер, який може розколоти наше суспільство. Я в цьому сумніваюсь.

Але інші версії можливі, безумовно. Все можливо, є емоції під час війни… Тим не менше, слухайте, пані Фаріон своєю позицією відома вже на один десяток років, і навколо неї завжди було багато конфліктів, скандалів, але до такого не доходило.

І у нас все ж таки не було такої традиції, окрім 1990-их років, коли вбивство використовувалося, як метод політичної боротьби. Якщо і були певні трагічні ситуації, то мені здається, що там було більше політичних технологій, і, знову, слід міг вести в сусідню країну.

Тому треба дочекатися розслідування. Зараз головне — суспільна реакція. Реакція влади має бути такою, щоб засудити такі методи, закликати всіх до спокою, до того, що ми маємо не піддаватися намаганню ворога нас зіткнути між собою. А слідство має провести свою роботу, знайти вбивць, замовників, щоб ми отримали всю правду про цей злочин.

Але я вже сказав, що цей розрахунок Москви виходить з стереотипів, які є в Москві, в Кремлі. Вони і в 2022 році хотіли зіткнути між собою російськомовних і україномовних, і зараз теж.

Це вбивство точно виглядає як політтехнологічне. Тому що так, були скандали і конфлікти навколо пані Фаріон, але все звелося до обмінів заявами, звинуваченнями, був судовий процес. Все це розглядалося в правовій площині. Не було якихось таких ситуацій, щоб був, наприклад, гострий емоційний конфлікт з кимось, щоб у когось з’явилися особисті мотиви проти неї.

Потім, коли говорять про те, що це може бути справа російськомовних — слухайте, наші російськомовні, навіть колишні прихильники Партії регіонів, не такі агресивні, як багатьом здається. Навпаки. Вони скоріше свої емоції на виборах викидали, а не на вулицях. На вулицях ми не мали різних бійців і людей, які за гроші готові були працювати. Тож я в цю версію, що хтось з особистих політичних мотивів міг їй помститися, мало вірю, тому що це не вписується в наші масові політичні практики.

А в Москві могли розраховувати. Вони працюють на те, щоб розколоти наше суспільство, зокрема по тій лінії, яку вони вважають для себе головною — російськомовні і україномовні. І тут саме пані Фаріон їм представлялася, як найбільш яскравий тригер.