«Війни не виграються в обороні». Ми перетерли їх і скористалися моментом — інтерв’ю з Кухарчуком з 3-ї ОШБр про контратаку на Харківщині
Поділитися:
Командир другого штурмового батальйону Третьої окремої штурмової бригади Дмитро Кухарчук (Фото:Дмитро Кухарчук / Facebook)
Автор: Євгенія Гончарук
Командир другого штурмового батальйону Третьої окремої штурмової бригади Дмитро Кухарчук в інтерв’ю Radio NV — про просування його підрозділу на Харківщині.
— Про які успіхи наступальних дій на Харківщині можете розповісти? Яку ділянку і як вдалося відбити у противника?
— Станом на зараз, ми просунулися вглиб на два кілометри і повністю знищили особовий склад противника в смузі їхнього батальйонного району оборони, і, власне, зайняли батальйонний район оборони противника. Наступальні дії проводилися протягом трьох діб, зараз тривають стабілізаційні дії.
Якщо говорити про основну причину, чому це все відбувається, то основна причина полягає в тому, що війни не виграються в обороні, війни виграються виключно в наступі. Тому наша бригада ставить собі за мету не програти в цій війні, ставить собі за мету наступати, щоб відвоювати [українські] землі. Це перше.
— Що сприяло нашим успіхам в просуванні? Можливо, десь були слабкі місця або якісь ротації.
— Якщо ми говоримо про сприяння успіху, то тут завжди потрібно ловити момент. На нас все літо здійснювався дуже серйозний тиск. Щоб ви розуміли, за місяць наступальних дій противника на фронті в смузі лише одного району оборони батальйону він втрачав до 1000 [солдатів] 200-ми (мертвими — Ред.) і до 3000−4000 [солдатів] 300-ми (пораненими — Ред.).
Якщо ми говоримо про смугу бригади, то порахуйте: це чотири батальйони до 4000 [солдатів] 200-ми і до 12000 [солдатів] 300-ми на напрямку бригади противник втрачав лише за місяць. Таким чином він намагався тиснутися, знаючи, що навпроти нього стоїть мотивований підрозділ з серйозним досвідом. Вони намагалися знищити нас, але врешті ми просто перетерли їх і наразі просто скористалися моментом.
Військова наука говорить про те, що для того, щоб не програти, наступати потрібно завжди, але ясна річ, що це має бути обдумано і треба ловити момент. Момент був знайдений, операція була проведена. І це не остання операція, яка буде проводитися, я вам обіцяю.
— Чи ворог намагається перекинути на цю ділянку сили та засоби?
— Звісно, ворог намагається зі свого боку проводити контратакувальні дії, на цьому етапі – абсолютно безуспішно. Перекидання військ само триває, оскільки ворог розуміє, що якщо він не буде перекидати війська, то ми будемо розвивати успіх.
Це, знаєте, як гра в шахи. Будь-яка війна — це і є гра в шахи.
— У наступі втрати наступаючої сторони, якщо вона розумно проводить наступ, завжди набагато менші, ніж в обороні. Оскільки, розумно проводячи наступ, враховуються власні сили та засоби, сили і засоби противника, погодні умови, рельєф і багато інших факторів.
Унікальність цих контратакувальних дій (я не можу назвати повноцінною наступальною операцією) — ми здійснювали це силами у два з половиною рази меншими за сили противника; і ще менше засобів [було у нас], ніж засобів у противника.
Це не виключені випадки в історії. Завжди, коли нормальні командири проводять нормальні операції, то співвідношення сил і засобів, ясно, що відіграє роль, але мудре планування дає можливість цю роль зменшити.
У цьому випадку Андрій Білецький, командир бригади, і штаб бригади спланували все настільки добре, що насправді навіть у такому мінімальному співвідношенні, в нашому випадку — меншому у два з половиною рази, ніж у них — вдалося все зробити з дуже маленькими втратами.
Щодо стабілізаційних дій. Противник, ясна річ, намагається інтенсувати враження нашої живої сили, наших бійців за допомогою артилерії, за допомогою FPV. Ясна річ, що такі речі не відбуваються безкровно, не відбуваються дуже просто.
Між тим, як я вже говорив, мудре планування дозволяє повністю мінімізувати втрати нашої сторони і знищувати велику кількість противника, що ми робимо. Ми маємо пам’ятати, що перемога неможлива без наступу, перемога неможлива в обороні, але зокрема треба розуміти, що будь-яка війна йде насамперед не за землю, вона йде за людське життя. Забравши велику кількість їхніх життів, нам потім набагато буде простіше зайти вже на наші території, анексовані ними, коли їх не залишиться живих.
— За підсумками цього просування було взято певну кількість росіян в полон. Чи могли би ви сказати, яка це категорія військових? Час від часу це дає нам розуміння, якими силами поповнює ворог свої підрозділи і робити певні висновки. Хто потрапив вам до рук?
— Я не буду говорити про кількість. Категорія військових — люди, які наповнюють походні батальйони. Тобто це особовий склад, який навчається з нуля, має не дуже велику кількість часу для підготовки, тим не менш має дуже великий настріл. Наприклад, за місяць їхній настріл складає близько 10−12 тисяч набоїв.
І таким чином вони формують великі стрілецькі батальйони. Наприклад, батальйон стоїть в обороні або в наступі, старається. Це дає можливість поповнювати їх на постійній основі. У них, на жаль, мобілізація відбувається досить інтенсивними темпами.
Головна мета — це наступ. Армія не може сидіти весь час в обороні і сподіватися на перемогу. Армія, сидячи в обороні, приречена виключно на поразку. Коли армія наступає, то це дає можливості для маневрів, для відтягування сил, для виходу на тій чи іншій ділянці фронту на оперативний простір, це дає можливість для виконання в подальшому стратегічних задач.
Тому не можу сказати, що на нашій ділянці фронту це якимось чином вплинуло на кількість сил і засобів противника.
Але можу сказати, що вбачаю виключно позитивну роль у Курській операції. І впевнений, що це нам дасть можливість в майбутньому там, на тій ділянці фронту, або на інших ділянках фронту розвивати успіх, і таким чином завдавати противнику нищівних збитків, що в кінцевому результаті приведе нас до перемоги, а їх — до поразки.
