Волинянин на псевдо Капа. Як жив і служив Олександр Ющенко, на честь якого назвали школу сержантів корпусу Хартія

Олександр Ющенко був на фронті російсько-української війни з 2014 року (Фото: Хартія)

2-й корпус Національної гвардії України Хартія відкрив школу сержантів і навчальний батальйон, які названі на честь сержанта 13-й бригади НГУ Хартія Олександра Ющенка, псевдо Капа. «Не бійся бути незручним, різким і вимогливим. Зараз ти закладаєш у солдатів ті знання і навички, які можуть врятувати їм життя», — говорив він. У квітні 2024 року Капа трагічно загинув, але ці його слова визначили філософію підготовки особового складу «хартійців». 

NV розповідає про бойовий шлях Олександра (Капу) Ющенка, яким запам’ятали його побратими та як його справа живе сьогодні.

Автор: Дмитро Кузубов, військовослужбовець, журналіст

«Високо підняв планку»

Олександр Ющенко народився 29 червня 1986 року в Луцьку. Будувати військову кар’єру почав ще у 2005-му: пішов на строкову службу і вивчився на танкіста, а вже за рік став командиром відділення.

Після закінчення строкової служби працював у кінологічному центрі поблизу Києва. Дресирував та готував службових собак для участі в міжнародних змаганнях у складі збірної України. А також — тренував їх на пошук наркотиків та вибухівки.

У 2014-му розпочалося гібридне російське вторгнення в Україну. Олександр долучився до спецпідрозділу Омега, який брав участь у бойових діях на Донбасі. Тоді він познайомився з майбутнім командиром бригади, а потім — і корпусу Хартія Ігорем (Корнетом) Оболєнським.

У 2015-му Капа стояв біля витоків бригади Рубіж, яка започаткувала нові високі стандарти українського війська на базі стандартів НАТО. 10 років потому Рубіж увійде до складу 2-го корпусу НГУ Хартія.

У 2018 році Ющенко очолив відділення у 25-й окремій бригаді охорони громадського порядку НГУ. У 2020-му закінчив курс кінологів у Житомирській академії поліції — пристрасть до тварин залишилася у нього на все життя.

З початком повномасштабної війни Капа мобілізувався до Сил спеціальних операцій ЗСУ. А згодом перевівся до 5-ї окремої бригади НГУ. Вже в перший рік великої війни став кавалером ордена За мужність III ступеня.

У квітні 2023-го Олександр перейшов до щойно створеної 13-ї бригади НГУ Хартія на посаду головного сержанта. З листопада 2023-го по квітень 2024-го виконував бойові завдання в районі Серебрянського лісу.

Олександр Ющенко загинув під час виконання бойового завдання 23 квітня 2024 року. Посмертно отримав орден За мужність II ступеня. У захисника залишилися батьки, дружина та дев’ятирічний син. Поховали Капу на міському кладовищі у селі Гаразджа Луцького району.

Реклама:

«Друже, ти знаєш, що ти постійно в моїх думках, — писав у 39-й день народження Капи комкор Хартії Ігор Оболєнський. — Хочу сказати тільки одне: ми продовжуємо твою справу. Ми продовжуємо будувати нове українське військо. Виховане тобою покоління сержантів-хартійців гідне несе твій прапор. Ти, як завжди, високо підняв планку. Ми будемо її тримати. І дякую за те, що ти продовжуєш вселяти впевненість у моїх рішеннях».

«Був жорстким по справедливості»

Ось якими спогадами про Капу діляться побратими.

Волиняка, головний сержант корпусу Хартія:

«Капа був харизматичною особистістю — таких, як він, я ще не зустрічав. Я б не обмежувався тим, що він є засновником сержантського корпусу лише в бригаді Хартія — він був основоположником сержантської школи і в інших частинах, в яких служив.

Я також проходив із ним службу в Рубежі, тоді ще це була бригада легкої піхоти. Цей фундамент, цю сержантську планку він поставив вже там. І тримав її постійно. Вів за собою. Показував власним прикладом, був вимогливим до себе. Ніколи не вимагав від особового складу того, чого сам не робив.

Плоди його праці зараз розширилися на НГУ і ЗСУ, бо його підлеглі розійшлися по різних родах військ і зараз з честю виконують поставлені задачі. Вони продовжують справу Капи, і розбудовують сержантський корпус саме в такому руслі, як він цього хотів. Принаймні, намагаються.

Якось у навчальному центрі Капа сказав підрозділу вийти в довгому рукаві. На вулиці було спекотно, й «найрозумніші» вирішили: «Позаймаюся у футболочці». Але, дійшовши до дороги зі щебнем, він подав команду: «Упор лежачи прийняти й переповзти ділянку». Ну й ті, хто були в футболках, зрозуміли, для чого довгі рукави.

Реклама:

Капа був дуже дисциплінованою людиною і цього ж вимагав від своїх військовослужбовців. У нього був величезний досвід, якого у нас не було. Він навчав із найменших дрібниць. Те, що ми маємо зараз, — це завдяки йому і всьому тодішньому керівництву.

Він справді був суворим. Але коли ми з ним попрацювали, напевно, з пів року, я дізнався про інший бік Капи. Ін був дуже доброзичливою людиною, який знав межу між керівником і другом. Ми ще більше затоваришували, коли я став головним сержантом взводу. Він мене вчив, на що слід звертати увагу у спілкуванні з військовослужбовцями.

Якось ми тренували особовий склад, він раптом пропонує: «Ходімо поп’ємо чаю». Ми йдемо, заходимо за ріг, він каже: «Чекаємо 40 секунд і повертаємося». Коли ми повернулися, всі хлопці лежали на траві — відпочивали замість того, щоб тренуватися. А як побачили нас, почали робити вправи. Потім ми знову відійшли — чай пити. Питаю: «Знову повернемося?» А він: «Ні, ти не розумієш психологію. Зараз вони працюватимуть інтенсивно 45−50 хвилин — на більше у них не вистачить сил. А тоді вже ми знову повернемося і почнемо давати їм інші вправи».

Реклама:

Перше, що мене вразило: наступного разу після співбесіди ми побачилися з ним десь за місяць, а він пам’ятав не тільки, як мене звати, а і всі питання, котрі ми з ним обговорювали. Я знав, що я такий не один, але він усі мої проблемні питання пам’ятав. І це мене дуже здивувало, бо не кожен здатен тримати в голові і вирішувати проблеми чужих людей, турбуватися про них.

Реклама:

Наша задача — продовжувати все, що заклав Капа. Тож ми максимально викладаємося. Думаю, що кожен сержант має щоразу попередньо запитувати себе: «А як би вчинив він у цьому випадку?» Тоді точно будуть прийняті правильні рішення.

Вшановувати пам’ять треба не лише словом, а й ділом. Маємо поширювати його ідеї, розповідати про нього як про героя, про його вчинки, задуми. Під час підготовки ми розповідаємо про Капу рекрутам, є меморіал на його честь у Холодному Яру. І це точно не останні кроки, зроблені на честь і в пам’ять покійного побратима”.

Пам’ять про першого головного сержанта

У квітні 2025 року Хартія на базі факультету історії, політології та національної безпеки Волинського національного університету імені Лесі Українки започаткувала на честь Олександра Ющенка конкурс студентських наукових робіт про український визвольний рух та військову історію. Конкурс проводили і цьогоріч.

У травні 2025-го в рідному місті Олександра Луцьку у межах проєкту про визначних земляків Люди міста з’явився стінопис пам’яті Ющенка. Його автор — художник Юрій Чайка.

На честь Капи пропонували назвати сквер у Луцьку, але поки цього не сталося. Керівник хорунжої служби 2-го корпусу НГУ Хартія Сергій Семенченко вважає, що забракло політичної волі.

У жовтні 2025 року в Холодному Яру на Черкащині під час щорічного вшанування в пантеоні героїв відкрили горельєф Капи, на якому було викарбувано те саме гасло, що сформувало сержантську філософію Хартії: «Не бійся бути незручним, різким і вимогливим».

Нещодавно Хартія запустила навчальний батальйон і школу сержантів, щоб масштабувати здобуті знання, навички і цінності, для створення війська нової якості. І батальйон, і школа отримали назви на честь Олександра (Капи) Ющенка.

Реклама: Редактор: Микола Піддубний