Захід закидає ЗСУ «повільний» наступ. Чому це безпідставна критика і як українські військові відповідають на неї на фронті

Поділитися:

Українська техніка веде вогонь по окупантах в Донецькій області (Фото:Reuters)

Автор: Інна Семенова

Починаючи з початку червня 2023 року, коли Україна розпочала контрнаступальні операції, українські Збройні Сили стали об’єктом критики з боку західних ЗМІ, яка стосується нібито “повільного” просування українських військ.

Серед найновіших випадків критики ЗСУ у західних ЗМІ наведено такі:

1. 25 липня американське видання Wall Street Journal опублікувало статтю, в якій заявляється, що “повільний темп контрнаступу України […] ускладнює перспективи проведення переговорів про припинення бойових дій у поточному році”. Оцінюється, що це підвищує загрозу тривалого конфлікту з невизначеним результатом. Стаття також наголошує на важливості підтримки України з боку США та інших союзників, враховуючи результати виборів у Сполучених Штатах.
2. Того ж дня німецький таблоїд Bild опублікував інформацію про секретний документ Німеччини, в якому висловлюється скептицизм щодо дій ЗСУ під час контрнаступу. За даним документом, Бундесвер висловлює незадоволення тим, що українське командування задіює бригади у форматі дрібних підрозділів. Зазначається, що іноді атаку на ворожі позиції виконують невеликі групи від 10 до 30 солдатів, що, за ствердженням документа, “не приносить жодних користей”. Такі зауваження, за словами Бундесверу, можуть підірвати перевагу українських військ над російською армією, і це пов’язано не з помилками в підготовці, а з українською оперативною доктриною.

Незважаючи на критику, Збройні Сили України продовжують звільняти території від окупаційних військ РФ. Зокрема, за даними заступниці міністра оборони України Ганни Маляр, з початку контрнаступу було звільнено майже 230 квадратних кілометрів території, з них понад 192 квадратних кілометри на півдні України та близько 35 квадратних кілометрів на сході. Тільки за останній тиждень було визволено понад 12 квадратних кілометрів території на Мелітопольському та Бердянському напрямках, а також близько 4 квадратних кілометрів на Бахмутському напрямку.

Починаючи з кінця травня та на початку червня 2023 року, коли сили Приватного Військового Комплексу Вагнера залишили місто Бахмут, українські оборонці зуміли взяти ініціативу в битві на цьому напрямку і розпочали просування на північному та південному фланзі розрушеного міста. Це сталося навіть за умов, коли Росія постійно вводила свої резерви на цей напрямок.

“На Бахмутському напрямку Сили оборони України володіють ініціативою, ставлять тиск на ворога і поступово визволяють українську землю, метр за метром, сотню метрів щодня, кілька кілометрів щотижня, і прийде час, коли це будуть десятки кілометрів”, – наголосив Сергій Череватий, речник Східного угруповання Збройних Сил України, 24 липня.

Кирило Данильченко, військовий експерт BBC Україна, описує головні досягнення українських військ під Бахмутом влітку так: “Спочатку росіяни були виштовхнуті з висот над ‘дорогою життя’ [Бахмут – Часів Яр]. Потім відбувся прорив вздовж Берхівського водосховища та залізниці на північ від Бахмута. Нещодавно стались бої в самому селі Берхівка, проте взяти його остаточно українським силам поки не вдалося. Також був захоплений ‘опорний’ пункт росіян над каналом Сіверський Донець-Донбас, знищено батальйон 57-ї бригади РФ та знищено плацдарм на заході від каналу. Зараз почалися танкові наступи через канал, коли українські машини викотилися на прямий контроль, а також вдалося прорватися південніше від Кліщіївки та з’єднатися з плацдармом у напрямку Андріївки. 28-та механізована бригада прорвалася до Курдюмівки, де частина каналу захована в трубах і може бути зруйнована безпосередньо на селище. Був визволений ліс біля Кліщіївки та гірська висота над нею”.

Додатково, Данильченко пояснює, що вага цих успіхів не обмежується лише символічним значенням для міста Бахмута, яке Росія намагалася захопити протягом понад року. “Справа в тому, що контролюючи Бахмут, росіяни дійсно мали можливість загрожувати Костянтинівці, Часовому Яру і, в перспективі, Слов’янсько-Краматорській агломерації. Вони мали змогу наносити артилерійські удари, змушуючи цивільне населення втікати, і тиснути на лінію бойового зіткнення, вимушуючи ЗСУ перебрасувати війська з інших напрямків”, – зауважує експерт.

На даний момент Збройні Сили України не лише зупинили ці плани, але й розпочали наступ на Бахмутському напрямку.

Загалом від початку російського вторгнення, як нагадав нещодавно держсекретар США Ентоні Блінкен, ЗСУ вдалося повернути близько 50% територій, захоплених Росією. У Держдепі США згодом уточнили, що, з урахуванням окупованого Криму йдеться про успішне звільнення від окупантів 45% захоплених українських територій, а без урахування площі півострова — про 61% деокупованих земель.

ЗСУ зупинили ворога і перехопили ініціативу на Бахмутському напрямку

Відтоді, як наприкінці травня — на початку червня сили ПВК Вагнера залишили Бахмут, українським захисникам вдалося перехопити ініціативу у битві на цьому напрямку і розпочати просування на північному і південному флангах зруйнованого міста — навіть попри те, що Росія постійно перекидає сюди резерви.

«На Бахмутському напрямку Сили оборони України тримають ініціативу, давлять на ворога, потроху звільняють українську землю метр за метром, щодня — сотні метрів, щотижня — кілометри, прийде час — це будуть і десятки кілометрів», — наголосив 24 липня речник Східного угруповання ЗСУ Сергій Череватий.

Ось як описує головні досягнення українських військових під Бахмутом за літні місяці Кирил Данильченко, воєнний оглядач BBC Україна: «Спочатку росіян відкинули від висот над „дорогою життя“ [Бахмут — Часів Яр]. Потім був прорив уздовж Берхівського водосховища та залізниці на північ від Бахмута. Нещодавно були бої в самому селі Берхівка, проте взяти його остаточно українським силам поки що не вдалося. Штурмом взяли „опорники“ росіян над каналом Сіверський Донець-Донбас — розгромлено батальйон 57-ї бригади РФ та знищено плацдарм на захід від каналу. Почалися танкові рейди через канал, коли українські машини викочувалися на пряме наведення, громлячи російські „опорники“ на схід, вдалося пробитися південніше від Кліщіївки та з’єднатися з плацдармом у напрямку Андріївки. 28-а механізована бригада прорвалася до Курдюмівки, де частина каналу захована в трубах й можна тиснути безпосередньо на селище. Був звільнений ліс біля Кліщіївки й панівна висота над нею».

Данильченко пояснює, що вага цих успіхів — далеко не тільки в символічності Бахмута, який Росія намагалася захопити понад рік. «Питання суто військове — контролюючи Бахмут, росіяни реально можуть загрожувати Костянтинівці, Часовому Яру, а в перспективі Слов’янсько-Краматорській агломерації. У них є можливість завдавати артилерійські удари, викликаючи втечу цивільних, і тиснути на лінію бойового зіткнення, змушуючи ЗСУ перекидати частини з інших напрямків», — наголошує експерт.

Тепер же ЗСУ не лише зламали ці плани і рух ворога в напрямку Слов’янська й Краматорська, але й перейшли в наступ на Бахмутському напрямку.

Інфографіка: ISW

Росіян витіснили з Андріївки і майже витісняють з Кліщіївки: нові тактичні здобутки під Бахмутом

Останнім вдалим прикладом операцій Збройних Сил України на Бахмутському напрямку є відступ російських окупантів із села Андріївка, що розташоване за 20 кілометрів на південний захід від Бахмута і південніше від Кліщіївки.

“Під час проведення Силами оборони наступально-штурмових операцій противник був вимушений відступити з позицій у районі Андріївки”, – підтвердив 25 липня речник Генерального штабу Збройних Сил України, Андрій Ковальов.

Незважаючи на те, що бойові дії залишили Андріївку в руїнах, цей успіх дав змогу українським військовим підсилити тиск на групи російських військ у Бахмуті. “Андріївка, так само як і будь-яке інше населене місце навколо Бахмута, допомагає завершити операцію з оточення Бахмута та витіснити ворога або взяти його в кільце”, – пояснив речник Східного угруповання військ Збройних Сил України, Сергій Череватий, 25 липня.

За останніми звітами Інституту вивчення війни, разом із захопленням Андріївки Збройні Сили України досягли “тактично значущих успіхів на південь від Кліщіївки” (що розташована за 7 кілометрів на південний захід від Бахмута). Це селище також стало об’єктом інтенсивного наступу українських захисників і вже деякий час зазнає значного тиску.

Інфографіка: Deep State

Хоча важкі бої за Кліщіївку ще тривають, ЗСУ максимально наблизилися до витіснення ворога і з цієї ділянки Бахмутського фронту. Навіть прокремлівські «воєнкори» визнали, що 24 липня українські війська зайняли позиції на висотах, прилеглих до Кліщіївки, а кілька російських військових «блогерів» навіть стверджували, що ЗСУ вийшли на південну та південно-західну околиці населеного пункту, відзначає ISW у зведенні за підсумками 25 липня.

Нижче на скріні російський проект Важные истории зібрав подібні свідчення з російських провоєнних Телеграм-каналів

Інфографіка: Важные истории

Того ж дня про критичну для окупантів ситуації в Кліщіївці повідомили і в Телеграм-каналі Бахмутський демон, який ведуть українські військові. «Кришка гроба вже вдавила багатьох кліщів в землю в Кліщіївці. Під*ри там все, і їх командування, яке досі не відводить то м‘ясо, просто лишає росіянчиків гинути, доки їх дружини будуть рожать вже від іншого м‘яса нових дітей», — йдеться у повідомленні, яке було опубліковане вдень 25 липня.

Розгром взводу десантників: приклади успішних локальних операцій

Саме під Кліщіївкою було зафіксовано один з найуспішніших за останні дні прикладів того, наскільки ефективно і винахідливо діють ЗСУ проти ворога.

Тут українські захисники облаштували засідку, яка стала вкрай неприємним сюрпризом для взводу російських десантників. Як видно на оприлюднених кадрах, під час бойового зіткнення окупанти одразу ж втратили одну зі своїх БМП, а друга кинула піхоту напризволяще, унаслідок чого військові ЗС РФ опинилася не в найкращому становищі. Ще більше ситуацію для них погіршив мінометний вогонь ЗСУ.

Сховавшись у вирвах від снарядів, окупанти ще певний час намагалися відстрілюватися, проте у підсумку всі вони були вбиті.

Саме на цьому прикладі офіцер Армії оборони Ізраїлю, військовий аналітик Ігаль Левін підкреслив недолугість західної критики щодо  «повільних темпів» чи буцімто хибної тактики ЗСУ в наступі. «[Якщо західні аналітики] хочуть дивитися голлівудські фільми — можуть подивитися в Україні, як Третя штурмова бригада успішно наступає під Бахмутом. Були опубліковані кадри, як у Кліщіївці (повністю, до речі, зруйнованій — від населеного пункту нічого не лишилося, як і скрізь, куди приходять росіяни) просто в нуль розмотали ВДВ. Звичайно, ВДВ — це не контрактники, а російські мобілізовані, але ВДВ, БМД у них, машини були. Так от: їх повністю розмотують, взагалі повністю, знищують, як на долоні. Кліщіївка [розташована] в низині, навколо — панівні висоти, Третя штурмова воює на цьому напрямку. Російських цих ВДВшників відправили в один кінець», — наголосив Левін.

The footage from the drones we funded together. Bakhmut area.

Shows how intense the combat could be and how hard it is to fight. The battlefield is literally covered in corpses – see second video. pic.twitter.com/7PsdeEoqfa

— Dimko Zhluktenko 🇺🇦 (@dim0kq) July 24, 2023

Наступ на Старомайорське: подальше просування на Бердянському напрямку

25 липня речник Об’єднаного пресцентру Сил оборони Таврійського напрямку Валерій Шершень підтвердив, що в ході наступальних дій на півдні ЗСУ наблизилися до селища Старомайорське, яке розташоване у Волноваському районі Донецької області на кордоні із Запорізькою.

Інфографіка: Deep State

«Українські війська мали успіх на напрямку Старомайорського. Мають просування до 750 метрів у глибину противника», — повідомив Шершень, додавши, що вздовж лінії фронту в цьому районі ЗСУ просунулися на 500 метрів. Речник Генштабу ЗСУ Андрій Ковальов, додав, що Сили оборони закріплюються там на досягнутих рубежах, хоча окупаційні війська чинять запеклий опір та застосовують резерви.

26 липня Сили спецоперацій ЗСУ показали, як українські захисники нищать ворога в районі Старомайорського. «Російські десантники з 247-го парашутно-десантного полку поповнили лави полонених — завдяки воїнам ССО України», — йдеться у повідомленні.

Українські військові з тактичної групи 3-го окремого полку спецпризначення виявили та заблокували ворога, зав’язався бій, під час якого окупанти були змушені здатись.

Нарощення ударів ЗСУ по логістиці і скупченнях сил окупантів

Як було неодноразово наголошено в українському командуванні, успішні наступальні операції Збройних Сил України не вимірюються лише кількістю визволених кілометрів території. Важливою складовою тиску України на російську окупаційну армію є знищення російської військової техніки, скопищ живої сили, логістичних вузлів і шляхів забезпечення навіть у віддалених від лінії фронту районах, включаючи окупований Крим.

“Контрнаступальні операції України спрямовані на створення асиметричного градієнта виснаження ворожих військ, який зберігає життя українських військових ціною повільніших темпів територіальних здобутків, одночасно поступово виснажуючи російську живу силу та техніку”, – підтверджують аналітики ISW такий підхід українського командування.

Протягом останніх тижнів ці зусилля значно зростають, що на найяскравіших прикладах демонструють OSINT-аналітики проекту GeoConfirmed. Вони регулярно оновлюють мапу, на якій відзначають лише підтверджені візуальними доказами глибинні удари обох сторін по логістиці, скупченням техніки та інші важливі об’єкти.

Підтверджені удари по засобах і значних скупченнях артилерії від початку контрнаступу України (синій колір – українська техніка, червоні позначки – російська техніка) / Інфографіка: GeoConfirmed Удари по логістиці і техніці росіян протягом тижнів контрнаступу, зокрема в окупованому Криму / Інфографіка: GeoConfirmed

«Чи помітили ви кількість глибоких ударів та уражень [російської] артилерії протягом останніх 10 днів?» — зауважили спостерігачі, коментуючи нову мапу від 23 липня. На ній видно, наскільки активніше українські сили вражають російські цілі. Ця тенденція вже викликала серйозне занепокоєння в російських пабліках, де визнають, що «такими темпами через місяць перевага ЗСУ в ураженні артилерії (та інших цілей у глибині лінії зіткнення) досягне одного порядку (у 10 разів)».

GeoConfirmed News.

Our website is slowly reaching the 2 million visits.
Our amount of geolocations is closing in on 20.000.

Reorganizing GeoConfirmed work resulting in lack of time for tweeting.
Soon I will pick up the previous pace again.

But, our map is still updated daily… pic.twitter.com/X9lku50HXN

— GeoConfirmed (@GeoConfirmed) July 23, 2023

Чому дорікання в «повільному» наступі недолугі й безпідставні: три тези військових аналітиків

Заходу значно затримався в наданні Україні бронетехніки і підготовці бригад. “Після рішення щодо надання Україні західних танків і бойових машин піхоти відбувся перехід до підготовки українських підрозділів. Проте, незважаючи на те, що потреба у цьому була визначена у вересні 2022 року, рішення щодо втілення її в життя на Заході прийняли лише в січні 2023 року і виконали лише частково. Ці місяці затримки надали російським військам часу для побудови оборони, значно ускладнивши завдання для українських сил”, пише британський аналітик Джек Уотлінг у статті для Observer. Він є експертом Королівського Об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) та ретельно слідкує за війною РФ проти України, регулярно відвідує Україну та прифронтові райони і підготовляє аналітичні звіти RUSI про різні аспекти конфлікту.

На фронті відбуваються не лише бої за територію, але і важка боротьба за резерви. Збройні сили України продовжують наступати навіть під тиском Росії на Куп’янсько-Лиманському напрямку. “Зараз триває війна на витримку – хто перший кине стратегічні резерви в бій. Ось через це зараз відбувається використання російських оперативних резервів, перекидання боєздатних частин, що залишилися, з інших напрямків на той самий Куп’янський. Там вони намагаються прорвати нашу оборону, щоб ми ввели резерви, і таким чином послабити підготовку до наступальної кампанії. Ми робимо зворотні кроки. Ми проводимо наступальні дії, змушуючи їх вводити в бій резерви, які не тільки оперативні, а й стратегічні. Це допомагає нам визначити напрямок, на якому ці резерви будуть використані, і завдати удару на інших напрямках. Ось така зараз гра на фронті відбувається. Це гра витримки вищого командування щодо реакції на всю цю ситуацію”, – підкреслює Микола Сунгуровський.

Збройні сили України діють в надзвичайно важких умовах, схожих на ті, що були під час визволення Херсонської області. “Не потрібно поспішати з якимись раптовими змінами на фронті, особливо в Запорізькій області, де є дуже складні території, які потрібно визвільняти. Вони складні через мінно-фугасні загородження, які російські окупанти зібрали там, а також через сили і засоби, які вони туди стягнули”, – розповідає військово-політичний оглядач Олександр Коваленко. Він також наголошує, що порівняння заразньої ситуації з тим, яка була під час визволення правобережної Херсонщини, показує, що процес визволення Запорізької області має подібні масштаби і вимагає часу та терпіння.