Захищати ГКЧП зі зброєю в руках. Як комуністи України готувались до силової конфронтації за декілька днів до проголошення Акту незалежності
Поділитися:
Мітинг на площі біля Верховної Ради в день ухвалення Акта проголошення незалежності України. Київ, 24 серпня 1991 року (Фото:Укрінформ)
Автор: Ростислав Камеристий-Брайтенбюхер
У 1991 році в СРСР відбулася спроба державного перевороту, що, на щастя, виявилась вкрай невдалою: радянські можновладці протримались у владі лише три дні, а потім СРСР де-факто припинив існування й Україна стала незалежною.
У перший день триденного путчу, який тривав з 19 по 21 серпня 1991 року, громадянам Радянського Союзу оголосили новину про те, що їхній президент Михайло Горбачов тяжко захворів, а його обов’язки виконуватиме Геннадій Янаєв, віцепрезидент СРСР.
Похмурі обличчя дикторів програми Время і балет Лебедине озеро, що транслювався по телебаченню, підводив громадян радянської імперії до розуміння: щось не так. Тим часом в Україні, особливо західних її областях, розгорталась чи не справжня драма, яка могла перерости в громадянську війну.
Насправді Горбачов разом із дружиною та онукою ще 4 серпня вирушив відпочивати на улюблену держдачу у Форос, щоб до 20-го повернутися до Москви для підписання Союзного договору з п’ятьма радянськими республіками. До цього часу у нього був напружений графік роботи: влітку він провів низку важливих зустрічей з лідерами Великої сімки у Лондоні, у Москві — з президентом США Джорджем Бушем-старшим, у Ново-Огарьово — з дев’ятьма лідерами союзних республік.
Крім того, у Горбачова була важка розмова з Борисом Єльциним, який наполягав на незалежності Росії за Союзним договором — про це врешті лідери й домовились, як і про розпуск Верховної Ради СРСР. Влада фактично перейшла до лідерів союзних республік.
Горбачов тоді розумів, що втрачає популярність, а натхненні промови про перебудову і гласність вже не діють. Громадяни були вкрай невдоволені гострим дефіцитом товарів і падінням рівня життя, а домовитись із США про багатомільярдну грошову допомогу, що могла б врятувати радянську економіку, не вдавалося. Таким чином, навести лад у країні, яка стрімко летіла у прірву, Горбачов не міг.
Його відпусткою вирішили скористатись опоненти — прибічники СРСР старого зразка, у тому числі високопоставлені військові. Так з’явився Державний комітет надзвичайного стану або ДКНС, більше відомий у російськомовній версії як ГКЧП, який згодом стали називати путчем, а його членів — хунтой.
За наказом тодішнього міністра оборони СРСР Дмитра Язова, теж учасника ГКЧП, до Москви було введено війська. Члени організації оголосили, що Горбачов не може виконувати свої повноваження «за станом здоров’я», що в окремих частинах країни запроваджується надзвичайний стан, і що рішення ГКЧП відтепер є обов’язковими для неухильного виконання всіма органами влади й громадянами, в тому числі жителями радянської України.
ГКЧП для Путіна як у 1991 році – Ігор Рейтерович
https://www.youtube.com/watch?v=OnIpyy4OMIU
