Журналістка Суспільного Алла Садовник — про те, як вдалося ідентифікувати російського офіцера, який утримував у підвалі жителів села Ягідне
Поділитися:
На кожного бранця у підвалі припадало менше одного квадратного метра (Фото:Ольга Меняйло)
Автор: Юлія Петрова
23 листопада Суспільне показало документальну стрічку Кльон. Знайти воєнного злочинця. Журналісти-розслідувачі натрапили на слід російського офіцера з позивним Кльон, який безпосередньо причетний до воєнного злочину у Ягідному Чернігівської області. У перші тижні великої війни окупанти зігнали у підвал школи майже все населення села і утримували там людей у жахливих умовах.
Злочинця звуть Семен Соловов, він і досі у званні капітана армії РФ воює в Україні. Журналістка редакції розслідувань Суспільного Алла Садовник розповіла Радіо NV, чому випадковий фрагмент відео з собакою співачки Юлії Чичеріної допоміг встановити особу окупанта, як у розслідуванні був задіяний штучний інтелект і що про Соловова-Кльона розповідали мешканці Ягідного.
— Розкажіть, будь ласка, про проєкт Кльон. Знайти воєнного злочинця. Чому він так називається?
— Це наше друге розслідування про воєнний злочин у Ягідному Чернігівської області, де у березні 2022 року російські окупанти 27 днів тримали у підвалі місцевої школи 366 людей. 299 дорослих і 67 дітей. Це єдиний такий випадок, про який ми знаємо в Україні, коли росіяни фактично ціле село тримали як заручників, як живий щит для свого штабу. Тобто росіяни організували на першому-другому поверсі для себе штаб, а у підвалі утримували людей. І наші військові, знаючи про те, що в цьому приміщенні цивільні, не могли завдати по ньому удару і знищити російських військових.
Торік ми приїхали на Чернігівщину після деокупації, спілкувалися з багатьма людьми. І коли дізналися про Ягідне, то в це село поїхали. На той момент правоохоронці вже оголошували про підозру російським військовослужбовцям з 55-ї «тувинської» бригади. У тій бригаді тувинці в більшості: їх, мабуть, більше 90%. Але селяни-ягіднянці розповідали, що їх у школі утримували не тувинці, а росіяни слов’янської зовнішності. І ми розуміли, що там був якийсь інший підрозділ, поставили перед собою за мету його знайти.
Ми з’ясували, що це були військові з 228-го полку з Єкатеринбурга. Але ми відчували, що розслідування не зовсім до кінця доведене, тому що серед тих військових були два офіцери — дві головні особи, які, по суті, вирішували долю цивільних у підвалі, які розпоряджалися, давали вказівки. Один із них був особливо жорстокий, його позивний був Кльон.
На жаль, з Ягідного не залишилося ніяких документів, які би засвідчили прізвища чи дали якісь хоча б зачіпки, хто саме з цього 228-го полку там базувався. Також не збереглися жодні відеозаписи чи фотографії, за якими можна було б знайти російських військових з цього полку. І на той момент, минулого року, нам не вдалося з’ясувати, хто такий був Кльон та інший офіцер з позивним Павук.
Попри те, що ми працювали над іншими темами, сподівалися все ж, що якимось чином знайдемо обох цих офіцерів. Особливо ми хотіли знайти Кльона. І ось цього року в червні — просто неймовірна знахідка. Шеф-редакторці нашої редакції розслідувань Інні Білецькій на телефон приходить фрагмент відео з концерту російської пропагандистки-співачки Юлії Чичеріної. І на цьому відео ягіднянці побачили військового, який обіймає собаку Чичеріної, і впізнали в ньому Кльона, який їх утримував у підвалі.
https://www.youtube.com/watch?v=U2G6NyM_BSQ
— Ви людям у селі показували це відео і роздруківку фотографій?
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
— Ні, ми вже показували не роздруківку з відео, а ідентифіковану людину. Коли ми отримали відео, то по телефону спілкувалися з ягіднянцями. Ми перепитали у тих, з ким мали зв’язок, чи це справді вони впізнають Кльона. Вони казали: так, дуже схожий.
Людина, яка найбільше з ним спілкувалася, коли село було в окупації, — Валерій Польгуй, сільський депутат. Він був таким собі зв’язковим між людьми і цим російським офіцером. Тому що Кльон заборонив людям підходити до нього, але в людей виникали різні прохання. І він сказав, що має бути хтось один старший. Валерій виконував роль цього старшого з-поміж цивільних, і він найбільше його запам’ятав. Якраз Валерій впізнав його на відео, і ми почали шукати.
Ми використовували штучний інтелект для пошуку. Щоправда, на жаль, це не дало результату ні нам, ні правоохоронцям, які також досліджували це відео. Пошук видавав різних людей, дуже схожих на чоловіка з відео і схожих зовнішньо на Кльона, але це був не він. І ми вирішили, закинувши пошуки через штучний інтелект, використовувати роботу під легендою. Ми почали писати росіянам, військовим, які пов’язані з 228-м полком.
— Тобто ви не сказали, що ви українські журналісти? Придумали якусь легенду, чому ви до них звернулися?
— Так, ми використовували кілька різних легенд, сподівалися, що на якусь клюнуть. І ми таки не помилилися — у певні легенди російські військові вірили. Вони нам відписували і навіть намагалися якось нам допомогти. Там у фільмі реально ціла детективна історія показана.
— Тож Кльона все-таки знайшли, ідентифікували. Поки що він не за ґратами, я так розумію. Таке бажання покарання — не помсти, а саме справедливого покарання — зараз на часі?
— Так, на жаль, цей чоловік не за ґратами. Він досі воює в Україні, ми це з’ясували також. Але те, що ми його ідентифікували, те, що ми передали цю інформацію СБУ — йому, в принципі, можуть тепер оголошувати підозру. Зараз слідчі напрацьовують достатню доказову базу для цього. І будемо сподіватися, що буде справедливий вирок щодо нього. Одного дня його все ж таки заарештують, і він відбуде покарання, на яке заслуговує. Але сам факт того, що його все-таки вдалося встановити, і те, що тепер з’явився величезний шанс, що він буде покараний, дає величезну надію на справедливість тим людям, які пережили те, що з ними сталося в березні 2022 року.
— Ви розповідали, що 366 людей 27 днів утримувалися в підвалі школи без їжі, без води і без світла. 25 селян, які там перебували, померли. А що самі жителі Ягідного розповідають про окупацію і про своє перебування у підвалі?
— Це насправді дуже травматичний досвід для багатьох. Різні люди по-різному це все пережили. Насамперед, похитнулося здоров’я у всіх, тому що підвал має площу 198 квадратів. Ви можете собі уявити: 366 людей навіть не мали для себе одного метра квадратного. Тобто лежати в підвалі мали змогу лише діти і немічні старенькі. А всі інші сиділи — перш за все це дуже давалося взнаки на ноги. Вони вкривалися ранами, боліли, набрякали.
Росіяни дозволяли виходити на вулицю раз на день в кращому випадку, але не завжди вдавалося навіть нормально сходити до шкільного туалету, який на вулиці був. Часто люди мусили в тій же тісноті, в якій вони сиділи, ходити до туалету на відра, і жінки, і чоловіки. Тобто це соромно, як вони розповідали, це абсолютне приниження людської гідності.
Люди, які сиділи там з маленькими дітьми, а там були і немовлята по два-чотири місяці, казали росіянам, що їм хоча б трохи більше на вулиці з маленькими бути, діти ж не розвиваються, не бачать сонячного світла. Кльон відповідав: що ви хочете, це війна. Коли бабуся прийшла просити за свого онука, що дайте нам більше часу на вулиці, хіба вам не шкода, у вас же теж є діти, дитина ж помре. Він їй відповів: ну хай вмирає. Коли онкохворий чоловік прийшов проситися, щоб пустили його додому, бо йому погано, а там є ліки. Він казав: я не можу тут більше сидіти. Кльон відповів йому: то йди і вішайся. Цей онкохворий чоловік вижив в підвалі, але, на жаль, влітку 2022 року він таки помер.
У підвалі безпосередньо за ці 27 днів померли 10 людей. А фактично за рік і вісім місяців після деокупації ще 15 людей в Ягідному померли. Для маленького села, яким є Ягідне (там 400 людей офіційно зареєстровані), це величезна кількість смертей за такий короткий період, настільки підвал підкосив здоров’я.
Щодо їжі для людей у цьому полоні — після того, як селяни почали проситися і казати, що вони ж тут всі помруть, росіяни дозволили варити надворі їжу з умовою, щоб ніхто не бачив ніякого диму. Тобто селяни мали змогу готувати, але оскільки була дуже обмежена кількість продуктів і мало часу на приготування, то йшлося хіба про частину 200-грамового стаканчика їжі на кожну особу.
— Чи розповідали люди, як їх звільнили із цього полону?
— Фактично їх не звільнили. 30 березня 2022 року росіяни, втікаючи з Чернігівської області під натиском наших військових, закрили людей у підвалі. Просто підперли двері й виїхали з села. Селяни чули, як виїжджає техніка, як росіяни метушаться, бігають. Потім настала суцільна тиша. Вони почекали, нічого не змінювалося — і почали вибивати двері. Вибили, побачили, що нікого немає. Найбільш сміливі ризикнули піти додому і залишитися там ночувати.
Більшість людей лишилася в підвалі, бо не було куди повертатися. Росіяни дуже сильно познущалися над людськими квартирами і будинками. Все поперевертали, максимально все познищували, що можна було знищити. Частина будинків були зруйновані від обстрілів. Та й люди все ж боялися, що росіяни будь-якої миті повернуться.
У селі не було ні зв’язку, ні електроенергії, нічого. Телефони не всі встигли заховати, як, наприклад, Ольга Меняйло зробила, коли росіяни вже ввійшли в село, але ще не прийшли до неї. Вона закопала свій телефон. Коли розкопала, там ще була частинка заряду. І це дало їй змогу зробити фотографії в підвалі. Ті знімки з Ягідного, де люди сидять в підвальному приміщенні, якраз Ольги Меняйло.
Підвал школи у Ягідному, 30 березня 2022 року / Фото: Ольга Меняйло
А інші люди залишалися без зв’язку, вони не знали, що відбувається, на що взагалі сподіватися. Українських військових на той день, 30 березня, ще не було в селі. Тож вони лишалися в цьому підвалі до ранку. А вже вранці 31 березня прийшли українські військові. І люди розповідають, що це було просто щось неймовірне, така радість і полегшення. Всі обіймалися, всі плакали від щастя. Бо за місяць у підвалі вони взагалі не могли собі дозволити жодних емоцій, настільки у сильному стресі вони перебували.
— Хотіла вас запитати про практичне значення цього фільму. Чи можна буде використовувати отримані вами свідчення, аби притягнути цього Кльона та інших причетних до таких страшних злочинів до відповідальності? Ви вже сказали, що передали матеріали до Служби безпеки України і що зараз Кльон поки що воює в Україні. Можливо, так навіть легше буде його дістати для того, щоб він справедливе покарання отримав, правда?
— Так, ми дуже на це сподіваємося. Бо насправді воєнний злочин в Ягідному — один із найстрашніших в Україні. Величезна заслуга нашої редакції, що ми встановили особистість Кльона, ми цим пишаємося. І хочемо, щоб він справді був покараний відповідно до нашого законодавства, можливо, навіть на довічний термін.
— Фільм буде залишатися на YouTube-каналі Суспільне Новини. Також, що важливо, він буде субтитрований і озвучений англійською мовою. Тобто його можуть дивитися не лише українці, а й іноземці.
Чому важливо його подивитися? Тому що зібрані докази, величезна доказова база про тих російських військових, які вчиняють воєнні злочини. Не варто забувати, що є головний воєнний злочинець — це Володимир Путін, який віддав наказ напасти на Україну. Але в кожному конкретному випадку є звичайні російські солдати та офіцери, які, знаючи, що можуть робити військові, а що не можуть, що є прописане міжнародне гуманітарне право, яке абсолютно чітко вказує, як потрібно поводитися з цивільними людьми та з цивільними об’єктами, — водночас абсолютно не дотримуються цього міжнародного права. Їм фактично байдуже на все. І ці люди також є воєнними злочинцями, вони мають нести покарання.
https://www.youtube.com/watch?v=F1NgoYeOZ6A
Те, що робимо ми, наші колеги-розслідувачі, те, що роблять українські правоохоронці, встановлюючи конкретних російських військових, які вчинили той чи інший воєнний злочин (а це дуже нелегка робота), — ці величезні зусилля для того, щоб Україна досягла справедливості, щоб і Росія як держава, і російські громадяни, які є воєнними злочинцями, понесли покарання.
Окрім того, Кльон — це цікава детективна історія. І мені здається, що її буде просто цікаво дивитися.
Новий випуск журналу NV вже у продажу
Великі держави не виграють війни з
національно-визвольними рухами
Сергій Плохій, історик, професор Гарварду
Інтерв’ю з ним читайте у номері,
що можна придбати тут
Новий випуск журналу NV вже у продажу
Ми, українці, така, трохи розхристана
громада вільних людей. Ми не дуже багато жили,
і ми далеко не зразок для наслідування,
але у нас шанується людська гідність
Антон Дробович, директор Українського інституту
національної пам’яті, а нині солдат ЗСУ
Інтерв’ю з ним читайте у номері,
що можна придбати тут
