Зі 100 000 проваджень до суду дійшло 75: хто документує російські воєнні злочини і які шанси на покарання винних

Зруйнований росіянами дитячий садок, Харківська область (Фото:Сергій Бобок)

За даними Офісу генпрокурора, з 2022 року в Україні за розділом Кримінального кодексу Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку зареєстровано понад 114 тисяч кримінальних проваджень. Із них понад 100 тисяч стосуються порушень законів та звичаїв війни. Однак до суду за цією статтею на 13 листопада 2023 року передано лише 75 проваджень. Чому так мало цих справ потрапляють у суди, які воєнні злочини вчиняє Росія проти цивільних українців та як їх документують — у матеріалі журналістки Ольги Коротенко.

Текст підготувала платформа пам’яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових, спеціально для NV. Щоб повідомити дані про втрати — заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.

Що таке воєнні злочини проти цивільних?

Воєнні злочини належать до сфери міжнародного гуманітарного права. Їх перелік вказаний у статті 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, а також у Женевських конвенціях, додаткових протоколах до них та у звичаєвому праві.

Багато воєнних злочинів вчиняють саме задля шкоди цивільним людям. Зокрема, це атаки на школи, лікарні, житлові будинки й інші цивільні об’єкти, а також невибіркові обстріли таких об’єктів, атаки проти цивільних людей, зґвалтування, взяття у заручники, катування, розміщення військової техніки в житлових масивах (живий щит), примусова мобілізація на окупованих територіях, вивезення людей тощо.

Облога Маріуполя / Фото: Євген Малолєтка

Інцидент, який має ознаки злочину, важливо задокументувати: опитати свідків, зібрати якомога більше фактів, фото-, відео- й аудіоматеріалів.

«Коли почалася повномасштабна війна Росії проти України, масштаби інцидентів стали настільки великими, що до процесу досудового розслідування залучили всі правоохоронні органи: Національну поліцію України, Службу безпеки України, Державне бюро розслідувань, прокурорів усіх рівнів», — розповідає юрист, голова правління громадської організації Антикорупційний штаб Сергій Миткалик.

Сергій Миткалик / Фото: Антикорупційний штаб

Головним органом у процесі обвинувачення в Україні є Офіс генерального прокурора (ОГП). Ще до повномасштабного вторгнення ОГП створив «Департамент війни», його завдання — збирати і групувати докази воєнних злочинів Росії проти України.

У прокуратурах і поліції областей на цей департамент працюють окремі відділи. Вони виїжджають на виклики, що пов’язані зі злочинами Росії — наприклад, коли російська ракета влучає у цивільний об’єкт.

Ще у 2021 році наказом генерального прокурора було створено міжвідомчу робочу групу з питань розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Вона залучає українських та іноземних фахівців із міжнародного гуманітарного й міжнародного кримінального права, а також представників громадянського суспільства, щоби разом вивчати досвід розслідування воєнних злочинів та розробляти національні стандарти.

Truth Hounds за відкритими джерелами робить моніторинг подій, які мають ознаки воєнних злочинів. Також документатори їздять на місця, збирають інформацію і свідчення, спілкуючись із безпосередніми учасниками подій або очевидцями.

За словами Романа Авраменка, є дві основні кінцеві цілі такої діяльності.

• Дати попередню юридичну кваліфікацію події. Чи була подія незаконною? Чи було порушено правила ведення війни?
• Дізнатися імена людей, які відповідальні за скоєння злочинів, встановити ступінь вини кожного з них та зрештою притягнути до відповідальності.

З 24 лютого 2022 року за допомогою моніторингу відкритих джерел організація зареєструвала понад 4,3 тисячі інцидентів, що можуть мати ознаки воєнних злочинів, а також з 2014 року провела понад 220 польових місій з документування.

Документаторами, пояснюють у Truth Hounds, можуть бути представники різних професій — юристи, журналісти, історики, археологи, соціальні працівники, психотерапевти… Важливо тільки пройти спеціальне навчання.

Для документування є методологія, де вказані обов’язкові умови перевірки інформації, а для документаторів створено етичний кодекс, якого треба дотримуватись.

Ці документи важливі і для процесу спілкування зі свідками, щоби не зашкодити потерпілим, та з юридичної точки зору, щоби інформацію прийняли в суді.

Документатори Truth Hounds та IPHR у спільній місії Чернігівщиною опитують свідка із села Петрушин / Фото: Daniel Rosenthal

Документатори не мають впливати на відповіді свідків. Не можуть ставити питань, які передбачають відповідь «так» або «ні». Опитують кожного окремо, записуючи розмову на аудіо. Факти піддають сумніву.

«Коли свідок каже, що по вулиці їхав танк, то документатор цю інформацію не запише одразу. Він попросить детально описати військову машину, і за описом, наприклад, може виявитися, що це був не танк, а БТР», — пояснює Роман.

З кожним опитаним документатори підписують форму поінформованої згоди, в якій серед іншого є дозвіл на передачу свідчень і персональних даних українським слідчим органам.

Сергій Мовчан / Фото: УГСПЛ

Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) має департамент документування воєнних злочинів. Він працює з допомогою документаторів у регіонах. На початку повномасштабного вторгнення УГСПЛ, Центр громадянських свобод та Харківська правозахисна група вирішили об’єднати свої зусилля і створили ініціативу Трибунал для Путіна (T4P). Згодом до неї доєднались й інші громадські організації, зокрема і Truth Hounds. Організації мають доступ до спільної бази, куди вносять дані щодо можливих воєнних злочинів.

За словами керівника департаменту документування воєнних злочинів УГСПЛ Сергія Мовчана, у кожному з регіонів своя специфіка роботи. Для прикладу, документувати Луганщину зараз можливо лише з відкритих джерел та опитуючи людей, які виїхали.

«Бувало, що з нами зв’язувались із окупованих територій, але тут наше завдання — працювати максимально обережно, щоби спілкування не зашкодило людині, тому ми не наполягаємо на наданні свідчень. Також не відправляємо документаторів туди, де надто небезпечно. Головна цінність — людське життя», — ділиться Сергій.

У тих регіонах, де це можливо, польові групи періодично роблять виїзди для уточнення інформації з відкритих джерел і для збору свідчень загалом. Відвідують Херсонщину, Дніпропетровщину, Миколаївщину, працюють у частині Запорізької та Донецької областей.

«Ми не можемо просто увірватися в місто, почати все фільмувати та опитувати людей. Це точно викличе підозру і недовіру. Щоб цього уникнути, використовуємо різні підходи. Десь домовляємося про приїзд напряму з органами місцевого самоврядування. Для документування може виїжджати група юристів — вони не тільки збирають свідчення, а й консультують людей на місцях. Тобто ми не лише щось просимо від людей, а й надаємо їм юридичну допомогу натомість. Подекуди наші документатори їдуть додому і працюють там як місцеві жителі», — розповідає Сергій Мовчан.

У західних областях документатори опитують здебільшого переселенців, які були свідками інцидентів. Інформацію передають координаторам області, з якої приїхала людина.

У Т4Р є відкрита база, з якою може ознайомитись кожен. Якщо людина погоджується, її історію можуть використати для журналістських матеріалів.

Одна з таких історій — про Дениса Павлюченка з Гостомеля. Її розповіла його мама, жителька цього ж міста Ірина Павлюченко. Російська ракета влучила в житловий будинок, осколки потрапили Денису в живіт, врятувати його не змогли. Після того, як Ірина евакуювалася, не маючи змоги поховати сина через сильні обстріли, окупанти зайняли житло родини і жили поряд із тілом Дениса…

Денис Павлюченко / Фото: З сімейного архіву

«Наше завдання — не тільки притягнути до кримінальної відповідальності винних, а й розказати історії тих, хто постраждав», — зазначає Сергій.

У правоохоронців база воєнних злочинів — закрита. Там вказані імена, прізвища, дані про категорії злочинів, правова кваліфікація, статус жертв і так далі. Truth Hounds, УГСПЛ та інші громадські організації додатково надають правоохоронцям доступ до своїх закритих баз. Це дозволяє мати більше даних, аналізувати їх, використовувати для пошуку винних, формування обвинувачувальних документів та для обвинувачення у суді.

Truth Hounds займаються також аналізом інформації, яку вносять в окрему базу доказів. Туди мають доступ українські і закордонні органи правосуддя.

«Ми не намагаємося замінити функції правосуддя і слідства, але ми економимо їхній час. Передаємо зібрану інформацію офіційним органам для того, щоби вона стала офіційним доказом», — зазначає Роман Авраменко.

Наприклад, завдяки документаторам Truth Hounds вдалося ідентифікувати та вручити підозру росіянину Костянтину Смирнову. Він віддав наказ розстріляти трьох братів з Вишневого. Зараз його судять в Чернігові.

Чому до суду доходить так мало проваджень?

Зі 100 тисяч проваджень про воєнні злочини до суду дійшло лише 75. Річ у тім, що для доведення справи до суду необхідно встановити винних у скоєнні злочину, пояснює Сергій Миткалик: «Вбивство десятків цивільних людей ракетою — це злочин. Але треба встановити конкретних осіб, які давали наказ пускати ракету, та конкретних осіб, які виконували його. Далі потрібно довести умисність, усвідомленість скоєння злочину. І це найскладніше, бо ці люди на непідконтрольній Україні території…»

У деяких випадках вину довести вдається заочно. У цьому допомагають, зокрема, перехоплені розмови росіян.

Наприклад, уже є рішення суду щодо російського коменданта Нової Каховки — його заочно засудили до 12 років ув’язнення за стрільбу по мітингу проти окупації. Російському військовому, який пограбував мешканця села під Києвом, заочно винесли вирок — 12 років позбавлення волі. Полоненого льотчика засудили до 14 років увʼязнення за вбивство цивільного.

Ще трьом російським солдатам винесли вирок на Сумщині — їх заочно засудили до 10 років ув’язнення. Окупанти захопили елеватор, де зібрали велику кількість військової техніки, пограбували місцеву крамницю і два фермерські господарства. Погрожували зброєю цивільним і забирали їхнє майно.

Коли злочинця засуджують заочно, він має бути затриманий та ув’язнений. Орган досудового розслідування може подати до міжнародного розшуку. Щоправда, затримати винуватців, засуджених заочно, вдається далеко не завжди.

Утім важливо, що слідчі дії завершено та суд підтвердив вину обвинуваченого, наголошує Сергій Миткалик.

Часто до кримінальних проваджень, відкритих за фактом певного злочину, доєднують інші факти цього ж злочину, а не відкривають нові провадження.

«Наприклад, щодо Каховської ГЕС спочатку фіксували окремі злочини, які стосувались підтоплення і знищення майна. Потім через масовість скарг їх об’єднали в одному провадженні. Зокрема для того, щоб оптимізувати розслідування та використати під час подання позову. Руйнування Каховської ГЕС взагалі може стати першим випадком екологічного воєнного злочину, яким займеться міжнародний трибунал», — зазначає Сергій Миткалик.

Як працюють міжнародні інституції?

Українські правоохоронні органи притягують до кримінальної відповідальності окремих людей на національному рівні — зокрема, солдат, які виконують накази. У міжнародному полі зосереджуються на масових порушеннях і на притягненні до відповідальності організаторів злочинів. Головним органом, який на цьому рівні займається розслідуванням воєнних злочинів, є Міжнародний кримінальний суд (МКС). Інтереси українців у МКС відстоюють Офіс генпрокурора та Міністерство закордонних справ.

На початку березня 2022 року МКС ухвалив рішення про початок повноцінного розслідування подій в Україні. Суд взявся не тільки за поточні, а й минулі факти злочинів — починаючи від 21 листопада 2013 року.

Також генеральний прокурор України підписав кілька угод про створення спільних слідчих груп. Одна з них — між Україною, Польщею, Литвою, Латвією, Естонією, Словаччиною та Румунією, а також Офісом прокурора МКС та Європолом. Вона створена для скоординованого розслідування злочину агресії РФ і вчинення воєнних злочинів. Ще одна спільна слідча група утворена між Україною, Францією та Ірландією. Вона розслідує обстріл транспортного засобу команди телеканалу Fox News у селі Горенка Київської області 14 березня 2022 року.

Команда Fox News перед зйомками, коли їх машину розстріляли, 14 березня 2022 року / Фото: Fox News

Співпрацюючи з МКС, Офіс генпрокурора розглядає його прохання, організовує збір і надання необхідних доказів злочинів Російської Федерації. Також ОГП може робити власні подання до МКС. Деякі громадські організації теж працюють з міжнародними інституціями. Подання надалі можуть враховувати у кримінальних справах МКС, проте суд не має звітувати про подальшу долю цих звернень.

Наслідки авіаудару / Фото: Мстислав Чернов

«Ми робимо подання до МКС з 2014 року. Спочатку робили спільно з прокуратурою, потім інтерес до співпраці з ГО у них знизився, і ми стали робити їх окремо», — розповідає представник УГСПЛ Сергій Мовчан.

За його словами, МКС обрав кілька основних напрямів злочинів, на яких зосереджує свою увагу: сексуально обумовлене насильство, обстріл цивільної енергетичної інфраструктури та злочини щодо дітей.

«Проте подання УГСПЛ не стосуються цих тематик, — зазначає Сергій. — Наша мета — довести Міжнародному кримінальному суду, що в Україні набагато ширші категорії злочинів: наприклад, викрадення, катування людей, і що ними теж варто займатися».

Одним із важливих результатів Міжнародного кримінального суду у питаннях російсько-української війни є ордер на арешт президента Володимира Путіна та уповноваженої з прав дітей РФ Марії Львової-Бєлової. Обвинувачення стосується викрадення українських дітей. Цей ордер не має строку давності і передбачає арешт Путіна і Львової-Бєлової, якщо ті виїдуть на територію країн, що є учасниками МКС та ратифікували Римський статут.

Інфографіка: NV

«Це означає, що вже є політична воля і можливість доведеності конкретних злочинів конкретних осіб», — зазначає Сергій Миткалик.

Марина Яцко над 18-місячним сином, загиблим внаслідок обстрілів Маріуполя / Фото: Євген Малолєтка

Truth Hounds також співпрацює з міжнародними інстанціями — організація подає докази злочинів росіян для відкриття кримінальних проваджень в інших країнах.

«У нас вже було кілька подань: у Франції, у Швейцарії та двічі у Німеччині. Зараз готуємо новий пакет. Серед справ — невибіркова атака на місто із застосуванням касетних боєприпасів в Чернігівській області, розслідування вбивства чотирьох цивільних на Харківщині, поранення швейцарського журналіста і вчинення тортур у місцях несвободи. Кримінальні справи, відкриті прокуратурами інших країн за принципом універсальної юрисдикції, можуть дати значний поштовх у встановленні справедливості. Адже за наявності переконливих доказів, органи правосуддя зможуть видати ордери на арешт імовірних виконавців злочину. Такі ордери матимуть законну силу через системи Європолу та Інтерполу», — зазначає представник Truth Hounds Роман Авраменко.

Перешкоди на шляху до справедливості

На думку юристів, є два головні завдання для України: на міжнародному рівні — притягнути вище політичне керівництво Російської Федерації до кримінальної відповідальності та виконання вироку суду, на національному — притягнути до кримінальної відповідальності окремих виконавців.

Одні з найбільших перешкод — проблеми зі встановленням винних у скоєнні злочину, усвідомленості їхніх мотивів та з можливістю виконати вирок суду. Наприклад, ув’язнити винного.

«Для мене буде хорошим результатом, якщо Росія після нашої перемоги передаватиме нам винних або сама притягуватиме їх до відповідальності. Так, наприклад, відбувається на території колишньої Югославії. Відповідальність не настане відразу, це триватиме десятки років. Але головне, щоб вона зрештою настала», — ділиться Сергій Мовчан.

На його думку, зараз надважливо якомога детальніше документувати кожен злочин, щоби мати надійну базу доказів. «Якщо інформація буде зібрана неякісно, то до судів потім — жодних питань», — зазначає Сергій.

Але і тут чимало труднощів: серед них — відсутність доступу до окупованих територій, масовий витік потенційних свідків злочинів за кордон.

Втім, у воєнних злочинів немає терміну давності, тому ймовірність покарання злочинців залишається високою протягом усього їхнього життя. Роман Авраменко переконаний, що через це багато злочинів все-таки буде можливо довести до суду.

«Звісно, що необов’язково кожна кримінальна справа закінчиться судовим процесом. Всі з них довести не вийде хоча б тому, що багатьох злочинців вже й немає серед живих. Ще багато з них загине, поки справа дійде до суду», — зазначає Роман.

На його думку, кримінальна відповідальність — це лише один з можливих варіантів справедливості.

«Для когось справедливість у тому, щоб розповісти всю правду про скоєні злочини. Для багатьох ця правда важливіша, ніж імовірне кримінальне покарання», — зазначає Роман.

Найбільший виклик нині в тому, що війна триває, а кількість воєнних злочинів збільшується.

Руйнування в дитячому садочку на Солом’янці після удару російських дронів у ніч проти 25 листопада 2023 року / Фото: Reuters / Valentyn Ogirenko

Куди повідомляти про воєнні злочини?

Якщо ви маєте інформацію про злочин, вчинений росіянами, треба звернутися на «гарячу лінію» Національної поліції за номером 0−800−50−02−02. Правоохоронці зобов’язані протягом 24 годин зафіксувати кримінальне провадження.

Крім цього, можна звертатись до громадських організацій, як-от Українська Гельсінська спілка з прав людини і Truth Hounds.

Юрист Сергій Миткалик зауважує: «Будьте готові надавати свідчення кілька разів у різні інстанції. Спочатку йдуть слідчі дії, потім можливий суд, в тому числі й подання в Міжнародний кримінальний суд. Це непрості юридичні процедури, але їх треба дотримуватися, якщо ми хочемо домогтися правосуддя, що призведе до результату».

Редактор: Микола Піддубний