ЗСУ досягли тактично значущих успіхів під Бахмутом, Путін намагається створити аналоги ПВК Вагнера, але без ризиків для Кремля — ISW

Український військовослужбовець у Донецькій області, липень 2023 року (Фото:REUTERS/Sofiia Gatilova)

Збройні сили України досягли тактично вагомих успіхів в районі Кліщіївки на Бахмутському напрямку і продовжують поступове просування на трьох ділянках фронту. Тим часом у РФ намагаються створити аналоги ПВК Вагнера, але без ризику для путінського режиму.

Про це йдеться у новому зведенні Інституту вивчення війни.

25 липня українські війська продовжували контрнаступальні дії щонайменше на трьох ділянках фронту і просунулися вперед. Геолоковані кадри, опубліковані 25 липня, свідчать, що ЗСУ досягли тактично значущих успіхів на південь від Кліщіївки (7 км на південний захід від Бахмута). Навіть прокремлівські «воєнкори» визнали, що 24 липня українські війська зайняли позиції на висотах, прилеглих до Кліщіївки, і на околицях населеного пункту точаться запеклі бої. Кілька російських військових «блогерів» також стверджували, що ЗСУ вийшли на південну та південно-західну околиці населеного пункту. Український Генштаб підтвердив, що 25 липня ЗСУ вели наступальні операції на північ і південь від Бахмута і що російські війська відійшли з Андріївки (20 км на південний захід від Бахмута і безпосередньо на південь від Кліщіївки).

Загалом у Генштабі ЗСУ повідомили, що українські війська вели наступальні дії на Бахмутському, Мелітопольському (захід Запорізької області) та Бердянському напрямках (кордон Запорізької та Донецької областей). Українські джерела повідомили, що ЗСУ просунулися на відстань до 750 метрів у напрямку Старомайорського (9 км на південь від Великої Новосілки), а російські джерела стверджували, що українські сили дещо просунулися на захід від Оріхова. Заступниця міністра оборони України Ганна Маляр повідомила, що втрати російських сили у вісім разів більше, ніж українські, в районі Бахмута, та в 5,3 разі більші – на бердянському та мелітопольському напрямках. ISW раніше оцінював, що контрнаступальні операції України спрямовані на створення асиметричного градієнта виснаження ворожих військ, який зберігає життя українських військових ціною повільніших темпів територіальних здобутків, одночасно поступово виснажуючи російську живу силу та техніку.

Інфографіка: ISW Інфографіка: ISW

Рішення Володимир Путіна на два дні продовжити його зустріч з Олександром Лукашенком у Санкт-Петербурзі, ймовірно, свідчить про те, що Путіна продовжують хвилювати питання щодо ПВК Вагнера в Білорусі – стурбованість, яку Лукашенку, здається, не вдалося розвіяти. За словами Дмитра Пєскова, Путін і Лукашенко обговорювали ПВК Вагнера, Союзну державу та «зовнішні загрози» на кордонах Росії і Білорусі.

Тим часом Лукашенко, ймовірно, прагне використати свій контроль над «вагнерівцями», щоб отримати поступки від Путіна. За даними російського інсайдерського джерела, ПВК Вагнера була найважливішою темою під час зустрічі Путіна і Лукашенка, а Лукашенко шукав більшої економічної допомоги Білорусі через союзні програми. Відповідно до цього ж джерела, Путін нібито хотів, щоб Білорусь брала більшу участь у війні проти в Україні. «Але офіційний Мінськ знову уникнув відповіді, запропонувавши влаштувати шоу на кордонах. Що не дуже цікаво Росії», — йдеться в повідомленні. Лукашенко, ймовірно, намагався використати занепокоєння Путіна «вагнерівцями» впродовж усього свого візиту в Росію, щоб домогтися сприятливих для себе умов в білорусько-російських відносинах, одночасно відхиляючи вимоги Путіна щодо більш тісної інтеграції в Союзну державу та підтримки війни Росії в Україні.

ISW звернув увагу на інсайдерський матеріал Washington Post про те, що під час заколоту ПВК Вагнера Володимир Путін був «паралізований» у політичному сенсі і виявився неспроможним оперативно відреагувати на бунт, залишивши за місцевими російськими чиновниками рішення щодо реакції на «вагнерівський» марш на Москву. На думку аналітиків, подібна відсутність реакції Кремля та Путіна може вказувати на те, що російський апарат безпеки, ймовірно, не був готовий до прямого виклику російському військовому керівництву та, ймовірно, не мав можливості швидко припинити повстання. Кремль, ймовірно, усвідомлює, що такий «параліч» підкреслив певну нестабільність режиму, і, схоже, нині консолідує апарат внутрішньої безпеки Росії в Росгвардії, щоб підготуватися до подальших внутрішніх загроз і продемонструвати рішучість. Нездатність Путіна до швидкої реакції також свідчить про те, що диктатор не впевнений у власній здатності згуртувати навколо себе російську еліту, і додатково може вказувати, наскільки роздрібненою стала внутрішня політика Кремля. Нині Кремль, ймовірно, намагається виявити російську еліту, яка, можливо, була готова стати на бік Пригожина, та, можливо, вважає рішення регіональних чиновників не зупиняти просування Вагнера показником нелояльності. Губернатор Тульської області та колишній керівник Сил спеціальних операцій Росії Олексій Дюмін, ймовірно, викликав додаткові підозри через свої попередні зв’язки з Пригожиним і свою ймовірну роль у переговорах, що поклали край повстанню.

Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Влада Росії, схоже, намагається пом’якшити вакуум безпеки, який виник після виводу з РФ ПВК Вагнера, шляхом створення формалізованих, але децентралізованих військових «підприємств» на базі суб’єктів федерації (регіонів). 25 липня Держдума ухвалила відповідні поправки до законодавства. Російські опозиційні ЗМІ констатували, що певні тонкощі в поправках дозволяють керівникам регіонів створювати регіональні мілітаризовані державні підприємства, аналогічні приватним військовим компаніям (ПВК) на період мобілізації в умовах воєнного стану. Зокрема, йдеться про фінансування з регіональних і місцевих бюджетів «спецпідприємств», які будуть оснащені стрілецькою зброєю Міністерства оборони (МО) Росії та допомагатимуть ФСБ, МВС та іншим органам у забезпеченні громадського порядку та охорони кордону. У такий спосіб Володимир Путін отримує можливість створювати «військові підприємства» на тимчасовій основі, а потім ліквідовувати їх, після чого такі «компанії» повинні будуть передати всю стрілецьку та іншу зброю назад російському Міноборони протягом місяця.

Аналітики ISW констатують, що Кремль, ймовірно, намагається знайти баланс між двома протилежними потребами в галузі безпеки. З одного боку, це потреба в боєздатних формуваннях, спроможних виконувати роль ПВК Вагнера. З іншого — протистоїть бажання не відтворювати системні загрози російській державі, які створили «вагнерівці». Тож мілітаризовані «державні підприємства», які виконуватимуть завдання з охорони кордону та внутрішньої правоохоронної діяльності, ймовірно, частково мають на меті перейняти ті завдання, які виконувала ПВК Вагнера. Однак, той факт, що ці підприємства настільки сильно децентралізовані та працюватимуть під егідою органів внутрішньої безпеки за рахунок регіональних і місцевих органів влади свідчить, що російське військове керівництво з великою пересторогою ставиться до ризику відтворення потужного аналогу ПВК Вагнера. А тому намагається обмежити масштаб і потужність, яку може отримати кожне окреме підприємство. Ці військові «державні підприємства» також здаються оновленою ітерацією невдалої моделі добровольчих батальйонів, яку російські регіони намагалися використовувати протягом літа 2022 року.

Редактор: Інна Семенова