«Зуби дракона» лежали на узбіччі. Що спричинило успіх росіян на Харківщині та як відправити РФ в нокаут — інтерв’ю NV з Цаплієнком
Поділитися:
«Зуби дракона» лежать на околиці села Липці. Харківська область (Фото:t.me/DeepStateUA)
Автор: Олексій Тарасов
Військовий журналіст Андрій Цаплієнко, який щойно повернувся з прикордоння у Харківській області, в інтерв’ю Radio NV розповів про ситуацію на тому напрямку фронту, помилки та висновки, які були зроблені.
https://www.youtube.com/watch?v=_Y3195VlNgQ
— Українські військові не говорять під запис з українськими журналістами, є навіть певна заборона коментувати те, що відбувається на Харківщині. Ми відправляли такі запити в багато різних служб і отримали відмову. Але ми розуміємо, що вони говорять неофіційно. Що ви чуєте від наших військових про те, що відбувається на Харківщині зараз?
— Насамперед я хотів би заповнити порожнечу, яка заповнюється зрадою, якщо немає якихось коментарів. Я просто хочу сказати, що ми цими днями працювали на Харківщині, і нам не було заборонено спілкування з військовими. Інші знімальні групи, журналісти, також працюють, спілкуються з військовими, і мають повне розуміння того, що відбувається на Харківщині.
— Добре, що саме ви почули, якою є ситуація зараз?
— Ситуація така. Наступ росіян вдалося стабілізувати. Зараз у нас [важка ситуація] на двох напрямках — це напрямок села Липці і Вовчанська. Але просунутися росіяни не мають змоги, тому що в них є величезні проблеми з логістикою.
Вони так і не змогли налагодити логістичний коридор для своїх військ. І постачання боєкомплектів, медичного забезпечення, евакуація — все здійснюється фактично піхотою.
Тож українці зараз працюють над тим, щоб повністю ліквідувати ці російські угруповання, яким вдалося зайти на нашу територію.
Більше того, ми спостерігали досить дивну картину. Наприклад, гарячий напрямок — це напрямок Липців, а на сусідніх напрямках — [доволі спокійно]. Наші військові бачать територію Росії на глибину кілька кілометрів. Вони не бачать там накопичення наступального угруповання, не бачать там спроб сформувати якісь ударні кулаки.
Схоже на те, що росіяни частково визнали те, що вони не виконали того завдання, яке ставили собі цією операцією. І, можливо, навіть відмовились від подальшого розширення так званого плацдарму, який вони намагаються створити.
І потім (можливо, в ході перемовин, на які, ймовірно, розраховує Путін) торгуватися територіями, віддавати нам захоплені ними території на півночі України (якщо вони їх захоплять) в обмін на якісь наші українські поступки.
— Коли ви говорите, що, можливо, є ймовірність, що наші вороги відмовилися від розширення плацдарму, йдеться про той план, який публікували наші британські колеги в The Economist? Журналісти начебто отримали доступ до російського плану, мав бути наступ на Харківщину з двох боків Печенізького водосховища; важливо було підійти до Харкова настільки близько, щоб можна було його обстрілювати звичайною ствольною артилерією.
— Я, на жаль, не знайомий з цим планом, який отримали британці. Але очевидно, що вони і зараз ще не полишили ідеї захопити Липці, на жаль. Бої тривають поруч з Липцями, там достатньо складна ситуація. Вони, напевно, хочуть захопити Липці, це вже робоча дистанція для того, щоб обстрілювати Харків ствольною артилерією, просто кошмарити його, як кажуть військові.
— Це не секрет. Це зрозуміло абсолютно.
Справа в тому, що у нас, дійсно, бракує сил і бракувало сил. І в тих місцях, де вони пройшли, на кордоні був мінімум українських військових. Це були не найбільш боєздатні українські підрозділи. У нас не було на той час резервів в Харківській області. Ви бачите, ми перекидаємо на північ ті бригади, які воювали на Донбасі – і частини 92-ї бригади, і 57-ї, і 82-ї. Зрозумієте, що це не бригади в повному складі, це якісь частини підрозділів бригади, іноді навіть достатньо незначні.
І це відбувається тому, що так, в нас є проблеми з мобілізацією, у нас є проблеми зі створенням резервів. Вони виникли з об’єктивних причин. На мою думку, ключова причина — це зволікання Заходу із допомогою України. Тому що коли люди читають і бачать, що українцям немає чим відбиватися, то в них, як правило, відпадає бажання мобілізуватися в ту армію, в якій, як вони думають, їх не прикриють снарядами і ракетами.
І це достатньо масштабний процес, тому що війна в нас масштабна, розумієте? І це стало, мені здається, першою причиною того, що в нас було мало охочих підписати контракт зі ЗСУ. І [було] мало ресурсів для формування резервів.
Що далі у нас відбувається? Західні країни, зокрема Сполучені Штати, наполягають на тому, що забороняють нам завдавати удари по російській території західною зброєю, зокрема американською. І це те ж, що боксирувати з противником, який сильніший за тебе, з однією рукою, зав’язаною за спиною.
Чому? Тому що росіяни накопичують свої сили якраз на російській території. Там є створені тимчасові центри, де вони накопичують свої сили. Там є укріплені райони, звідки вони висуваються. Нарешті там розгорнуті артилерійські і ракетні підрозділи, з яких вони обстрілюють нашу територію, мирних жителів. Ми не можемо відповідати західною зброєю по цих точках, по росіянах.
І ця заборона на використання західної зброї по російській території частково призвела до того, що ми не змогли ефективно побудувати оборонні укріплення на кордоні. Наприклад, ми виїхали на одну з позицій, і я бачив ці «зуби дракона», які були звалені край дороги. Кілька сотень цих бетонних «зубів дракона» [лежали] десь кілометрів за п’ять від українського кордону. І це було на точці, яку росіяни обстрілювали Градами і загалом ракетами.
Були і інші розвідувальні заходи. Ми бачили, наприклад, в тому ж Вовчанську, що російські солдати заходили в місто, і в них вже були відібрані точки збору. Тобто вони заходили в місто маленькими групами, і на точках збору вони формували штурмові вже підрозділи — більші підрозділи, в яких було достатньо людей, щоб спробувати штурмувати українські позиції. Вони заходили маленькими групами, і два-три солдати, п’ять солдатів накопичувалися там, щоби ефективно це зробити.
Їм було потрібно досконало розуміти, що відбувається у Вовчанську. І вони це розуміли. На одному з відео, яке зняли українські військові, ми бачили, як хтось з місцевих мешканців заводив російських солдатів на одну з таких точок, де вони накопичувалися. Тобто в них була агентура, і агентурі були розписані задачі.
Поділитися:
Загрузка…
