Зворотний бік Курського наступу. Військові ЗСУ розповіли CNN про ціну операції, однак раді змусити РФ «відчути все на власній шкірі»

Українські військові ховаються від обстрілу, кордон Сумської області з Курською областю РФ, 14 серпня 2024 (Фото:REUTERS/Viacheslav Ratynskyi)

Курська операція України не стала «легкою прогулянкою» для військовослужбовців ЗСУ: як і на інших ділянках фронту, вони зазнають втрат, а незнайома територія ускладнює просування та комунікацію між підрозділами. Однак навіть після поранень, отриманих на Курщині, чимало українських військових стверджують, що ця операція варта таких важких зусиль.

Про це йдеться у репортажі американського CNN про зворотний бік і ціну операції ЗСУ в Курській області. За кілька днів до того, як Росія розпочала спробу власного контрнаступу на Курщині, журналісти CNN поспілкувалися з 14 українськими військовими з п’яти різних підрозділів, які взяли участь у боях в курській області.

Четверо з них отримали поранення в ході операції на Курщині і зараз відновлюються в українських лікарнях, решта 10 досі виконують бойові завдання на території Росії. Серед цих військовослужбовців ЗСУ були піхотинці, військові з підрозділу безпілотних систем, водії бронетехніки та сапери, а також представники інженерних військ.

Як пише CNN, усі 14 співрозмовників сказали, що контрнаступ у Курській області «був важкою операцією з такими ж втратами, як і на інших ділянках фронту [в Україні]». «Вони сказали, що через п’ять тижнів [від початку операції на території РФ] стає дедалі складніше, а деякі навіть поставили під сумнів рішення розпочати вторгнення в той час, коли Україні непросто дається захист ключових міст на сході країни», — узагальнює їхні слова CNN.

З іншого боку, йдеться у матеріалі, «майже всі військові [ЗСУ], з якими спілкувався CNN, сказали, що можливість дати Росії відчути [війну] на власній шкірі вартує всього цього болю».

Телеканал поспілкувався зокрема із військовим на ім’я Василь (позивний Джміль), який отримав поранення ноги і нині відновлюється у Сумах.

«Буде все важче й важче. Буде більше артилерійського вогню, більше солдатів, будуть дуже великі і важкі бої, але ми повинні робити все можливе, щоб покращити наше становище. Україна хоче миру, але миру, коли ми виграємо, а не коли ми програємо», — цитує CNN Василя.

«Росія направляє багато військ і артилерії [в Курську область]. У нас багатовбитих хлопців і багато знищеної техніки», — додав він.

Водночас коли Василь описував свої емоції стосовно того, що Україні вдався прорив у Курську область, стало очевидно, наскільки ця операція підняла бойовий дух українців, «ставши першим великим стратегічним здобутком Києва після звільнення Херсона в листопаді 2022 року», нагадує CNN.

«Це було гарне відчуття. Росія — одна з найбільших країн за територією, за населенням, за розміром армії. І вони мають ядерну зброю. У нас не так багато людей, і ми воюємо 10 років, відколи Росія напала на нас та окупувала деякі частини Луганської та Донецької областей, — нагадав Василь. — І тепер ми побачили, що навіть після всього цього ми можемо атакувати територію Росії і сказати всьому світові: «Не бійтеся. Будьте хоробрими. Будь сильними й кмітливими».

Дмитро, командир Василя з позивним Холод, який керує українським батальйоном Нахтіґаль, був ще відвертішим у своїх емоціях: «Так, чорт забирай! Це таке відчуття, коли я бачив, як наші танки стріляють по російських позиціях! Вони підняли руки, ми взяли багато полонених», — розповів він, оцінюючи, чи вартувала Курська операція України вкладених в неї сил.

І хоча ця операція стала «великою і відчутною перемогою, яка була дуже потрібна і віталася в Україні», її учасники, які поспілкувалися з CNN, визнали, що це було важке завдання.

Один із військових ЗСУ із позивним «Фін» підтвердив, що російські укріплення були побудовані дуже добре і поєднували в собі різні типи оборонних перешкод — наприклад, під протитанковими перешкодами типу «зубів дракона» могли бути розміщені міни.

Фін розповів, що його команда — четверо військових з багаторічним досвідом — виснажилася за кілька тижнів. Вони були одним з перших підрозділів, які прорвалися на територію Росії, отримавши завдання розмінувати та демонтувати російські оборонні укріплення до прибуття туди піхотних і артилерійських підрозділів ЗСУ. Два тижні підрозділ Фіна провів на Курщині, працюючи безперервно, з кількагодинними уривчастими перервами на сон, завжди напоготові.

Українські військові розповідають про багатьох загиблих і поранених, пише CNN, не називаючи однак жодних конкретних цифр. Один із солдатів, вказавши на свої черевики, відзначив, що з них можна було зібрати «чимало зразків ДНК». «Української ДНК, на жаль», — додав він.

Фін також розповів, що їхню місію значно ускладнив той факт, що вони діяли на чужій землі, у місцевості, яку не знали. Більшість підрозділів, які брали участь у Курській операції, були передислоковані з інших ділянок фронту — зокрема з районів, до яких за останні 2,5 роки вони звикли дуже добре, пише CNN.

Один з членів екіпажу бронетранспортера (БТР), який транспортував українську піхоту в Курській області, розповів CNN, що його підрозділ відправили туди з Часового Яру, де він міг «їздити із зав’язаними очима з однієї позиції на іншу».

У Курську ж він разом з екіпажем одного разу навіть заблукав.

«Зрештою ми попрямували до Суджі, де нам довелося чекати, доки командир нас знайде», — розповів він, додавши, що погана видимість і відсутність в екіпажу знань про місцевість дуже ускладнили навігацію.

Кілька інших підрозділів також повідомили CNN, що навігація та зв’язок між підрозділами та їхніми командирами були серйозною проблемою на Курщині. Телеканал нагадує, що через глушіння GPS-сигналів і мобільних телефонів українці покладаються на інтернет від Starlink. Однак в деяких районах Курської області він взагалі не працював.

Крім того, кілька місяців у цьому регіоні спостерігається посуха, тож дуже суха земля додатково ускладнює пересування важких транспортних засобів, які здіймають хмари пилу. СNN згадує навіть про один з випадків зіткнення двох одиниць української бронетехніки.

Якби Курська операція була легкою, то «ви б не бачили машин медичної евакуації], що їздять дорогою туди-сюди», сказав CNN один із солдат, який відновлювався на українському боці кордону.

Буквально кілька тижнів тому він і його команда демонтували російську оборону та очищали мінні поля, щоб українська піхота могла просунутися вглиб Росії. Зараз, за ​​його словами, вони роблять навпаки: мінують і готують оборону, щоб не дати російським військам відбити позиції.

Згідно із заявами українських чиновників, Москва направила близько 30 тис. військових у Курську область. Двоє офіцерів, знайомих із ситуацією, розповіли CNN, що це підкріплення включало також солдатів нині розформованої у Росії ПВК Вагнера, які, на думку цих офіцерів, були передислоковані із Західної Африки.

Українські військові, задіяні в боях у Курській області, відзначають, що «вагнерівці» відрізняються від решти російських військ тим, що вони мають набагато краще обладнання та краще навчені, аніж звичайні солдати.

Дмитро, командир Василя, який керує українським батальйоном Нахтіґаль, розповів CNN, що його підрозділ також знайшов у зоні своєї відповідальності на Курщині прапори та символіку вагнерівці (що також підтвердили інші солдати).

Хоча такі військові як Василь та його командир Холод до останнього навіть не підозрювали, що зрештою воюватимуть на території Росії, вони не ставлять під сумнів доцільність місії.

«Це війна. Ми солдати, і ми маємо зробити все можливе, щоб захистити нашу країну. Це частина великого плану, і я не ставив під питання те, чому я тут», — каже Василь.

Редактор: Інна Семенова