10 забутих слів, яких ви більше не зустрінете в українській мові
10 забутих слів, яких ви більше не зустрінете в українській мові (Фото:SomeMeans/depositphotos)
Ще двісті років тому ці слова активно вживали в літературі, що свідчить про те, що тодішні читачі їх добре розуміли. Сьогодні ж їх можна знайти хіба що у прізвищах, оскільки нічого краще не зберігає стару лексику.
LIGA.net у своїй мовній рубриці зібрали десять українських слів, які колись вживалися повсякденно, а зараз зникли з ужитку.
Застарілі українські слова
- Вертоград. Це слово до XVIII століття означало сад. Воно походить зі старослов’янської мови, де звучало так само, а прийшло від готської мови (одного з германських племен), з якими слов’яни мали активні контакти. У готській мові вертоград відповідає слову aurtigards, яке також означає сад.
- Еродій. Це слово означає лелеку і зустрічається, наприклад, у притчі Григорія Сковороди Вдячний еродій. Ось що пише про нього сам автор: «Належиться дещо сказати й про еродійську природу. Вони схожі на журавлів, але світліше мають пір’я й кораловий або світло-черлений ніс».
- Каштелян. Це управитель замку чи укріпленого міста, керівник цивільної чи військової адміністрації в окрузі. У слові каштелян можна помітити схожість з англійським castle (замок). Сьогодні це слово не використовується (натомість кажуть комендант), але ще тридцять років тому в гуртожитках можна було зустріти каштеляна чи кастеляншу, яка видавала білизну.
- Одесную, ошую. Це слова, які означають праворуч (одесную) і ліворуч (ошую). Вони походять від назв рук — правої (десниця) і лівої (шуйця).
- Зеґар, дзиґар, дзигарі. Це слово означає годинник. Ще сто років тому, в 1920-х роках, його активно використовували, настільки, що годинник здавався менш популярним. Воно походить від німецького слова Seiger, що означало пісочний або водяний годинник. Згодом німецьке слово запозичили поляки, а після них — і українці.
- Рейментувати. Це означає керувати. Згадайте слова режим, регулярний. Людина, яка рейментує, називалася рейментар. За часів козаків цим словом називали солдата польської армії або запорозького козака, а пізніше — командира. Прізвища Лементар і село Рейментарівка походять від цього слова.
- Тебенки. Цим словом називали шкіряні вироби для оздоблення сідел. Сучасна українська мова не зберегла це слово, окрім прізвищ типу Тебенко, Потебня або Потебенько.
- Тертиця, тертичник, тартак. Слово тартак означає лісопильню або пилораму. Воно походить від слова терти (як рухається пилка). Тертиця означає дошку, а тертичник — людину, яка пиляє дошки. Ці слова можна знайти у Словарі української мови Бориса Грінченка (1907−1909).
- Увельбити. Це польське слово означає дуже любити, обожнювати. Корінь вельб- або велеб- зберігся в сучасному слові превелебний, яке використовується переважно для звернення до духовних осіб.
- Хандогий. На перший погляд, це дивне слово, але воно має глибоке коріння. У старослов’янській мові xǫdogъjь означало досвідчений, умілий, мудрий, чистий, прикрашений. Слово охандожність означало чистоту і порядок. Слово хандогий згодом трансформувалося в худоґий, а хандожник — в художник.
Редактор: Альона Дука
