«Безглузда акція залякування, її не пробачать». Російські морпіхи даремно хваляться стратою українського військовополоненого — інтерв’ю NV з начштабу РДК
Олександр, позивний Фортуна — росіянин, який воює на боці України (Фото:YouTube)
Автор: Денис Рильський
Під час Курського наступу ЗСУ величезного резонансу набула історія з обезголовленим тілом українського військовослужбовця. Маніяками, які демонстрували на камеру голову вбитого, виявилися солдати 155-ї бригади Тихоокеанського флоту РФ. Це було варварство з боку люмпенів, яких повно в російській армії, коментує начальник штабу Російського добровольчого корпусу Олександр із позивним Фортуна. І додає: тут вороги «дали в штангу».
Які перспективи просування українців у Курській області? До яких наслідків призведе підрив мостів на річці Сейм? Чи справді Ахмат — боягузи? Чи буде мобілізація в РФ і чи зважиться диктатор Володимир Путін застосувати ядерну зброю? Про все це також йшлося в інтерв’ю Video NV з росіянином, який воює в лавах українських Сил оборони.
Далі — пряма мова Фортуни.
https://www.youtube.com/watch?v=CjYCzHL1Do0
Навіщо потрібна операція в Курській області
«Одним із ключових аспектів перемоги України в цій війні є створення буферної зони, про це говорилося давно. І природно — ця зона має бути на території РФ. Відповідно війна має бути перенесена на територію РФ. Те, що ми бачимо в Курську, — перші кроки».
«Загалом армія РФ не готова до таких викликів від слова „зовсім“. Поки є можливість розвивати динаміку, вона буде розвиватися, якщо ми говоримо про військову складову. З політичного погляду ми все бачимо: уряд — і регіональний, і федеральний — абсолютно не піклується про громадян. На людей просто наплювати, і на цивільних, і на військових».
«Зараз питання стоїть у плануванні оперативно-тактичної гри. Справа не в задіюванні наявних з’єднань, які перебувають на бойовому виїзді, в зоні бойових дій. Справа в тому, як будуть задіяні резерви. Путіна зараз намагаються примусити до швидкого прийняття рішення. Наявний резерв відправляти на східний фронт або в Курську область? А часу мало».
Про жорстоку страту українського військовополоненого солдатами 155-ї бригади РФ
«Цю історію слід розглядати у двох площинах. По-перше, ми всі повинні розуміти, що добровільно в армію РФ ідуть далеко не академіки. Відсотків 70 особового складу — це люди з глибинки, які ніколи не були за кордоном, можливо, навіть зі свого регіону не виїжджали і жили весь час пересічним життям. І ось у них з’явилася можливість виїхати в сусідню країну і робити все що завгодно. І розуміють, що їм за це нічого не буде. Війна як психологічний фактор відкриває в людині як усі її найкращі сторони, так і всі найгірші».
Про втечу батальйону Ахмат
«Для тих, хто стежить за подіями, нічого дивного в цій ситуації немає. Усі люди, які мають бойовий досвід, які знають, як йдуть справи, у яких є бойовий шлях, вони всі прекрасно розуміють, що собою являють кадировці. Ми бували на дуже багатьох гарячих напрямках. І ніколи не стикалися з кадировцями. І ніколи не чули, щоб вони брали участь у бойових діях безпосередньо на нулі. Ну, є багато доведених випадків про свавілля з їхнього боку. Чого тільки варта їхня поведінка в готелі Континенталь у Бєлгороді».
«Досить цікаво спостерігати за генералом [Апті] Алаудіновим. Він зараз у своєрідній вилці перебуває. Додому повертатися не можна, тому що йому цього не подарують. І воювати не хочеться, тому що страшно. І він змушений десь їздити Курською областю і знімати тіктоки, щось там показувати».
Про підрив трьох мостів через річку Сейм
«Цивільним, тим, хто виїхати не встиг, це нічим не загрожує. Ми всі бачили і продовжуємо спостерігати, як представники ЗСУ і медикаменти розносять по домівках, і допомагають водою та їжею, і підтримують цивільне населення, яке залишилося в цьому регіоні. А представникам міноборони РФ, які там замкнені, напевно, буде складно. Їм доведеться форсувати річку, кидати техніку, якщо вона в них залишилася, або здаватися в полон, що є більш правильним, на наш погляд, варіантом».
Про перспективу переговорів України та Росії
«Багато людей слова „переговори“ і „перемир’я“ вважають синонімами. Якщо ми говоримо про переговорний процес — це офіційна зустріч представників двох держав, де фіксуються проміжні поточні підсумки і заслуховуються різні пропозиції. Я думаю, зараз ще немає стовідсоткового інструменту впливу на керівництво РФ. Якщо ми подивимося на всі заяви Путіна, то побачимо, що Росія звикла відповідати з позиції сили і розуміти силу. Тому зараз зроблено перші кроки. Потрібно цю ситуацію розвивати далі, щоб отримати певний інструмент впливу. На мій погляд, наявними успіхами навряд чи можна переконати Путіна піти на певні компроміси».
Чи змінив Курський наступ ставлення росіян до своєї влади
«У Росії сьогодні начисто відсутнє громадянське суспільство як таке. У населення РФ нічого в голові не ворухнеться. Єдина надія на те, що ця ситуація сприятиме зрушенням серед еліт. Оскільки, на мою думку, в РФ перегляд цінностей можливий з подачі еліт. Ці люди були втягнуті у війну, нічого не отримавши натомість, крім санкцій і втрати бізнесу. Я вважаю, якщо якісь хвилювання і почнуться, це буде виходити від еліт. Населення навряд чи буде особливо переживати з цього приводу».
Чи кине Путін усі сили на звільнення Курської області
«Прихована мобілізація в Росії насправді нікуди й не поділася, якщо подивимося статистику по регіонах. Це ми ще не торкаємося спецконтингенту ув’язнених, які не підлягають мобілізації. Їх просто направляють на фронт із формулюванням „до кінця СВО“. Я не думаю, що найближчим часом буде оголошуватися якась мобілізація».
Читайте також:
«Але цю історію потрібно більше оцінювати з точки зору тих, хто за власним бажанням іде на фронт. Переважна більшість росіян, які не ухиляються від мобілізації, йдуть за гроші. Той, хто отримав поранення в зоні СВО, отримує в районі 3 мільйонів рублів, у разі смерті виплачують близько 5 мільйонів рублів. А в Курську ж немає СВО, там КТО (контртерористична операція — ред.). І людина за поранення там отримує сто тисяч, а за смерть виплачують 600 тисяч. Тобто ми маємо, грубо кажучи, ситуацію, коли брати участь у нападі на сусідню країну вигідніше, ніж захищати свою. Усі це розуміють і намагатимуться всіма правдами і неправдами уникнути потрапляння туди. І ситуація з великою кількістю строковиків підтверджує це».
Чи наважиться Путін застосувати ядерну зброю
«Боятися цього не варто. Ядерна зброя в РФ — це такий кіт Шредінгера: ніхто не знає, є вона або її немає. Це зручний політичний козир, яким можна залякувати західну спільноту. Після застосування ядерної зброї козирів уже ніяких не залишиться ні в кого. У принципі це можливо, але коли армія України стоятиме під Москвою і застосовувати її будуть по Москві. Якось так. Я поки що не бачу маркерів, у зв’язку з якими РФ могла б застосувати ядерну зброю».
