«Інструмент агресії РФ». Якщо майор ФСБ одягає рясу, він лише виглядає як священник — Євстратій Зоря про приховану підтримку РПЦ у Раді
Поділитися:
23 липня частина нардепів блокувала трибуну ВР, вимагаючи поставити на розгляд законопроєкт про заборону УПЦ МП (Фото:Соломія Бобровська/Facebook)
Автор: Власта Лазур
23 липня частина нардепів заблокували трибуну у Верховній Раді, вимагаючи поставити на розгляд законопроєкт про заборону релігійних організацій, який фактично унеможливить діяльність УПЦ МП в Україні. Законопроєкт не включили в порядок денний, оскільки проти винесення його на розгляд проголосувала фракція Слуга народу та колишні депутати ОПЗЖ.
https://www.youtube.com/watch?v=qTCL9KXwS8o
Чому не приймається цей закон і які загрози є від РПЦ, в інтерв’ю Radio NV розповів митрополит Білоцерківський, заступник голови Управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ Євстратій Зоря.
— Як ви для себе пояснили ті процеси і перформанс, який напередодні відбувався в ВР? На вашу думку, так усе однозначно: є чорне і біле, є депутати, які хочуть ухвалити закон про потенційну заборону УПЦ МП, і є депутати, які з якихось причин не хочуть?
— Очевидно, що причини є не лише в залі ВР, і тому не можна зводити все до непорозумінь між депутатами. Слід згадати, що рішення про підготовку цього законопроєкту було ухвалено РНБО 1 грудня 2022 року, понад півтора року тому. Підготував законопроєкт уряд на виконання рішення РНБО. На жаль, це теж чомусь випадає, не звучить.
У ВР було внесено низку законопроєктів, деякі – одразу після вторгнення, ще навесні 2022 року. Але вони не розглядалися. Врешті було підготовлено урядовий законопроєкт, який був поданий у січні 2023 року. У першому читанні проголосували лише наприкінці жовтня минулого року. Відтоді минуло вже понад дев’ять місяців між першим і другим читанням, хоча за регламентом мало би бути не більше місяця. Виникає питання, хто заважав тим, хто вважають, що цей законопроєкт поганий, узгоджувати кращий? Чому зауваження до законопроєкту виникають саме тоді, коли його намагаються винести до зали?
Для мене очевидно, що просто є сила, яка, не маючи можливості зараз відкрито виступати на боці російської церкви… Не вийде ж на трибуну якийсь депутат і не скаже: «Так, дорогі наші виборці, дорогі колеги, я підтримую те, щоби РПЦ надалі керувала церковним життям в Україні». Немає таких самогубців. Тому вони ховають свою позицію підтримки російської присутності в церковному житті України за тим, що проєкт недосконалий. Давайте його ще два роки розглядатимемо, відправимо в 10 комісій. Тобто робитимемо все, що завгодно, аби його не розглядати.
Що сталося [у ВР], на мою думку? Одним із аргументів постійно було те, що не вистачає голосів для ухвалення рішення. Але якби їх реально не вистачало, то з погляду тих, хто проти цього законопроєкту, найкраще було би дати можливість винести його до зали і проголосувати. Якщо голосів немає, закон не буде прийнято і сторінка буде перегорнута. Але очевидно, що закон не виноситься до зали, тому що дійсно, частина депутатів, зокрема тих, які мають вирішальний вплив на позицію фракції, а також, це теж відомо, представники тих уламків проросійської ОПЗЖ, які залишаються в ВР, виступили проти того, аби цей законопроєкт розглядався в сесійній залі. Це спровокувало таку ситуацію.
— Державна служба України з етнополітики та свободи совісті зробила допис у Фейсбуці, де повідомила, що в першому читанні законопроєкт був непоганий. Потім між першим і другим читаннями депутати внесли 1200 поправок і він просто перестав мати якісь нормальні обриси. Там містились якісь тези, які не мають жодного юридичного змісту, їх буде важко виконати. І саме в цьому, мовляв, полягає причина, аби не ухвалювати цей законопроєкт зараз, бо таким чином Україна дуже дико виглядатиме в очах тих же західних партнерів. Ми знаємо, що у США Росія розгорнула цілу кампанію щодо того, що в Україні знищують церкви та забороняють певну віру. І ухвалити цей законопроєкт зараз у такому вигляді – просто зіпсувати собі репутацію. Як вам така позиція?
— Ця позиція мені відома. Говорімо відверто: український парламент — це місце для дискусій? Як виглядає з погляду нормальної процедури процес законотворчості? Так, депутати мають право подавати правки, мають право їх відхиляти. Якщо є правки, які не підтримуються більшістю депутатів, вони просто не пройдуть. Питання полягає в дуже простій речі: що краще, відсутність цього закону? Якщо краще відсутність цього закону, чому тоді РНБО і уряд України такий законопроєкт запропонували?
