Криміналізація ВІЛ і «венеричні хвороби»: час оновити закон
Поділитися:
freepik
Стаття кримінального закону про зараження «венеричними хворобами» спирається на риторику й терміни 1920-х років, коли ще не було антибіотиків і такі хвороби загрожували смертю — це мертва застаріла стаття, це рудимент. У 2025-му ми маємо говорити мовою доказів і громадського здоров’я: інфекцій, що передаються статевим шляхом, ранній скринінг, лікування, вірусна супресія й повага до прав людини.
Факти проти стереотипів
Колись суспільство ізолювало людей із лепрою, вважаючи хворобу незворотним вироком. Сьогодні такий тваринний страх перед невидимими збудниками не має бути бар’єром на шляху до цивілізованого світу, адже людство перемогло чуму, холеру та багато інших загроз завдяки науці. Стигма та середньовічне законодавство, як і безпідставні страхи, не можуть перешкоджати нормальному життю десятків тисяч людей в Україні.
Науковий прорив Н=Н
Часи, коли ВІЛ був вироком, минули. Сучасна медицина перетворила ВІЛ зі смертоносної інфекції на контрольоване хронічне захворювання. Завдяки сучасній антиретровірусній терапії (АРТ) люди, які живуть з ВІЛ, можуть мати повноцінне життя, народжувати здорових дітей та не інфікувати партнерів. Ключ до цього — концепція Н=Н (Не визначається — Не передається): якщо у людини невизначене вірусне навантаження, вона не може передати вірус статевим шляхом. Це змінило мільйони доль — за умови доступу до тестування й лікування.
Коли кримінальне право шкодить здоров’ю
Схоже, концепція Середньовіччя про хвороби як «покарання за гріхи» якимось чином перейшла до Кримінального кодексу. В українському законодавстві досі діє покарання не лише за інфікування іншої людини, а й за уявне, «аморфне» поставлення в небезпеку такого інфікування, яке не призвело і за своїм характером не могло призвести до передачі ВІЛ — а саме стаття 130 КК України. Ще менш зрозумілим є криміналізація зараження венеричною хворобою (ст. 133 КК України), переважна більшість яких завдяки досягненням медичною науки є не більш небезпечними, ніж звичайне ОРВІ.
На практиці криміналізація, що нібито турбується про громадське здоров’я, заважає людям проходити тестування або відкрито обговорювати свій статус. Це посилює стигму та дискримінацію.
Наталія Гуторова,
Наталія Гуторова, головний науковий співробітник НДІ вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України, коментує: «Кримінальна відповідальність, передбачена чинним кримінальним законодавством за поставлення в небезпеку зараження ВІЛ (ч. 1 ст. 130), може тримати в страху людей, які живуть з ВІЛ, і давати можливість для маніпуляції іншим людям над ними».
МОЗ України повністю підтримує цю позицію. Заступник міністра Ігор Кузін зазначає: «Криміналізація не знижує захворюваності. Навпаки, вона може відлякувати людей від тестування та лікування, а без діагностики й терапії зростає ризик непоміченої передачі інфекції».
Законодавчі ініціативи у Верховній Раді
Сьогодні на розгляді Верховної Ради України знаходиться законопроєкт № 9398, вже прийнятий за основу. Цим законопроєктом пропонується виключити статтю 130 з Кримінального кодексу як дискримінаційну та застарілу, внести зміни до статті 121 («Умисне тяжке тілесне ушкодження»), додавши ознаку зараження особливо тяжкою інфекційною хворобою. Перелік таких хвороб визначатиме МОЗ, що дозволить уникнути стигматизації окремих груп. Крім того, в тексті, підготовленому до другого читання, цілком обгрунтовано народні депутати України пропонують виключити з КК України ст. 133 «Зараження венеричною хворобою».
Пройдено перший етап у профільному правоохоронному комітеті. Сигнал з комітету: «не поспішати заради швидкості», а якісно доопрацювати — це вікно можливостей для сильніших обґрунтувань.
Криміналізація ВІЛ: чому час привести законодавство України до міжнародних стандартів
Ігор Кузін,
Міністерство охорони здоров’я України також підтримує цей законопроект, зокрема норму щодо декриміналізації ВІЛ: «Міністерство розділяє підхід, який відповідає рекомендаціям ВООЗ/UNAIDS, що криміналізація не повинна бути інструментом загальної політики щодо ВІЛ, навпаки — держава має розширювати послуги з тестування, лікування, профілактику та захист прав пацієнтів», коментує Ігор Кузін, заступник Міністра охорони здоров’я України.
Міжнародний досвід і позиція експертів
Глобальна комісія з питань ВІЛ та законодавства, створена Програмою розвитку Організації Обʼєднаних Націй, дійшла висновку, що кримінальні закони, спрямовані конкретно проти ВІЛ, є контрпродуктивними та часто порушують права людини. Вони ґрунтуються на застарілих уявленнях і не пропорційно впливають на вразливі групи.
Валерія Рачинська,
Валерія Рачинська, директорка із гендеру, прав людини та розвитку спільнот БО «100% Життя», додає: «Легальність і моральність — це різні речі. Сегрегація та рабство були легальними, але чи були вони моральними? Вона закликає: «Юридична наука має слідувати за медичною. А медики вже давно чітко сказали своє «так» декриміналізації».
Едвін Дж. Бернард,
Едвін Дж. Бернард, засновник та виконавчий директор Stichting HIV Justice, підкреслює – застарілі та дискримінаційні закони все ще карають людей просто за те, що вони мають ВІЛ. «Настав час Європі та світу привести закони у відповідність до сучасних наукових знань, стандартів у галузі прав людини та цілей у сфері охорони здоров’я. Там, де закони були скасовані або обмежені, дані свідчать про збільшення кількості тестувань та лікування. Спільноти більш охоче звертаються за медичною допомогою, коли не бояться кримінального переслідування. Це посилює зусилля з досягнення цілей ЮНЕЙДС, зменшує кількість нових інфекцій та покращує якість життя людей, які живуть з ВІЛ. Декриміналізація зміщує акцент з покарання на підтримку, профілактику та лікування».
Чому термін «венеричні» треба прибрати
Стаття 133 ККУ є застарілою також тому, що термін «венерична хвороба» більше не використовується в міжнародних класифікаторах хвороб. Його замінило поняття «інфекції, що передаються статевим шляхом» (ІПСШ). Більшість таких хвороб легко лікуються, а їх криміналізація сприяє самолікуванню та зростанню резистентності до антибіотиків. Уже близько 10 років медичні класифікації суперечать законодавчим, тож на практиці ця норма не застосовується.
Що робити державі вже зараз
- Скасувати спеціальні каральні статті (ст. 130 і 133 КК) і покладатися на загальні норми КК у випадках умисної шкоди.
- Масштабувати цілі 95−95−95 — це глобальна стратегія ВООЗ для боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу, яка передбачає, що до 2030 року: 95% людей, які живуть з ВІЛ, знатимуть про свій статус; 95% з них отримуватимуть антиретровірусну терапію (АРТ); і 95% тих, хто отримує АРТ, матимуть невизначуваний рівень вірусного навантаження. Досягнення цих показників має на меті подолати епідемію ВІЛ в Україні та у всьому світі: доступні й анонімні тести, швидкі маршрути на АРТ, підтримка прихильності до лікування.
- Розширити профілактику: PrEP, вакцинація (HPV, гепатит B), бар’єрні методи, робота в спільнотах.
- Боротися з резистентністю: стандарти діагностики й лікування ІПСШ, припинення «сірого» ринку антибіотиків.
- Оновити мову комунікацій: в офіційних документах і медіа — тільки термін ІПСШ.
Голос спільнот
Дмитро Шерембей,
Дмитро Шерембей, голова Координаційної ради БО «100% Життя», підсумовує: «Сьогодні ми не можемо більше не враховувати думку 140 тисяч людей в Україні, які живуть з ВІЛ. Ми — не злочинці, лише потому, що нас спіткала хронічна хвороба… Цю середньовічну норму давно пора скасувати, і ми не зупинимося, поки законодавство України не буде приведено до рекомендацій міжнародних експертів».
Висновок
Кара не лікує — лікує сучасна наука. Декриміналізація ВІЛ і відмова від застарілих термінів — це стратегія громадського здоров’я, яка зменшує нові інфекції, економить бюджет і повертає гідність людям. Законопроєкт № 9398 відкриває шанс узгодити українське право з сучасною доказовою медициною й міжнародними стандартами — скористаймося цим вікном можливостей.
Проєкт створено за сприяння Фонда Елтона Джона з боротьби зі СНІДом
та БО «100% Життя»
