Мало бути швидко, боляче, але ефективно. Чому Україна провалює мобілізацію і чи допоможе новий закон — Гудименко
Український військовий на лінії фронту біля Кремінної, березень 2024 (Фото:REUTERS/Inna Varenytsia)
Мобілізація більшої кількості людей до лав ЗСУ вкрай необхідна, оскільки держава в умовах війни на винищення, яку веде РФ, має включати весь апарат для свого виживання. Однак зараз в Україні цей процес є занадто повільним і неефективним.
Такою думкою в інтерв’ю Radio NV поділився ветеран війни, голова ГО Українське об’єднання Мрія Юрій Гудименко, коментуючи проблеми мобілізаційного процесу в Україні.
https://www.youtube.com/watch?v=3vzf4ZbgFnE&embeds_referring_euri=https%3A%2F%2Fnv.ua%2F&feature=emb_imp_woyt
За його словами, на цьому шляху навіть новий законопроєкт про мобілізацію не виправить ситуацію кардинально. «Проблема полягає в тому, що ми переплутали задачу, яку вирішуємо, і інструмент для її вирішення. Мобілізацію глобально потрібно було починати раніше, це факт. Мобілізацію потрібно було починати з широкого пояснення суспільству, чому це відбувається, про те, що в армії не лише передок, не лише нуль», — зауважив Гудименко.
Натомість, за його словами, «ми вперлися рогом у закон про мобілізацію, бо це деяка сутність, з якою легше працювати українському народові». «І ми тепер усі ходимо навколо нього, забуваючи про те, що, по-перше, у нас немає задачі прийняти закон, правильно? У нас є задача наповнити армію військом, необхідною кількістю людей для відбиття ворожих атак», — нагадав ветеран.
Юрій Гудимменко наголосив. що закон є лише інструментом мобілізації, і досягти значною мірою тієї ж мети можна було б і без конкретно цього закону — наприклад, шляхом правок в підзаконні акти, в постанови Кабміну. «Можна було вносити правки в ті закони, які вже діють, — нагадав він. — А зараз ми створили собі цю сутність, бренд, який називається закон про мобілізацію, і сподіваємося, що він вирішить всі наші проблеми». Однак цього не станеться, переконаний Гудіменко, оскільки закон лише задає рамки правил, тоді як підзаконними актами «все одно вирішується 60−80% ефективності цього закону».
Найбільшою справжньою проблемою неефективної мобілізації в Україні він вважає той факт, що після двох років повномасштабної війни ніхто з українських лідерів чи органів влади так і не спромігся проявити лідерство у тому, щоб взяти відповідальність за найнеприємніші аспекти мобілізації.
«На кому була лідерська роль у цій непростій задачі? Лідерська роль із відповідальністю, з серйозною розмовою. Де ця точка, в якій сходяться всі питання по мобілізації? Де вона? […] Хто? Просте запитання. І давайте його поширимо на всю мобілізацію як таку і зрозуміємо, що такої точки просто немає. У нас організм кудись бігає без мозку», — наголосив Гудіменко.
Нині ж через «розтягування» складного процесу «весь негатив суспільства від мобілізації ми вже отримали, плюсів не отримали жодних». «Бо в цьому питанні – болючому, неприємному з усіх боків — треба було, по-перше, зробити все швидко; по-друге, чітко зрозуміти, що тут батіг, а тут пряник; і ставити людину, пересічного громадянина, між батогом і пряником, — наголосив ветеран. — А у нас батіг на батіг не схожий, бо там кожного разу все пом’якшувалось і пом’якшувалось. А зараз, здається, взагалі немає ніякого покарання за ухилення від мобілізації. А з іншого боку, пряник на пряник теж не схожий, а схожий на якийсь сухарик, який поки не викликає апетиту. От це ідіотизм, це просто шкідливо для суспільства».
«Бо це мало бути швидко, боляче, але, бляха-муха, ефективно. А воно виявилося повільно, супер боляче, а ефективності поки не проглядається», — резюмував Гудименко.
Новий номер NV можна придбати тут
Новий номер NV можна придбати тут
Редактор: Інна Семенова
