Олександр Конотопський: за лаштунками глянцевого образу українського техноуспіху

Публічний портрет

Олександр Конотопський, 1986 р.н., випускник КПІ за спеціальністю “Телекомунікаційні системи та мережі”, у 2011 році заснував Ajax Systems (тоді НВП “Аякс”), вклавши у бізнес $50 тис., зароблені на попередньому проєкті — інтернет-магазині охоронного обладнання Secur. За півтора десятиліття компанія перетворилася на, за оцінками Forbes Ukraine, найбільшого у Європі виробника систем безпеки: продукція постачається у понад 130 країн, штат перед повномасштабним вторгненням налічував майже 1800 людей, а 2022 року видання оцінило вартість Ajax у $500 млн.

Історія релокації бізнесу під час війни справді відповідає дійсності і задокументована незалежно кількома виданнями. У березні 2022-го компанія 160 фурами перевезла київський завод на Закарпаття, вже у квітні відновила виробництво, а влітку того ж року запустила додатковий завод у Туреччині — крок, який компанія пояснює потребою диверсифікувати виробничі ризики для клієнтів з понад 130 ринків. За словами Конотопського, попри війну, за перші вісім місяців 2022-го бізнес зріс майже на 50%, а жодного замовника компанія не втратила.

Фінансові показники Ajax публічно не розкриває. Незалежні інвестаналітики оцінювали виторг у $150–200 млн, називаючи бізнес високомаржинальним. Під час війни компанії надходила пропозиція купівлі частки за оцінки в $700 млн, яку акціонери відхилили.

Це — та версія історії, яку тиражують глянцеві профілі та нагороди: підприємець року, місця в рейтингах найбагатших українців, відзнаки на міжнародних заходах з безпекової індустрії.

Друга лінія: “Стрім Техно” і оборонні закупівлі

Паралельно з публічним іміджем Ajax як цивільного виробника охоронних систем існує менш висвітлена історія — пов’язана компанія ТОВ “Стрім Техно”, виробник ударних дронів “Вампір”, яка стала одним з найбільших приватних постачальників безпілотників для державних структур.

За даними профільних медіа, що займаються моніторингом оборонних закупівель, “Стрім Техно” лише за 2025 рік отримала понад 15,5 млрд грн виручки — переважно за контрактами, деталі яких засекречені з міркувань безпеки, що є звичною практикою для оборонних закупівель воєнного часу, але ускладнює зовнішній аудит. Компанія також судиться з Державною службою спеціального зв’язку через борг у 499,3 млн грн штрафів за порушення умов раніше укладених договорів — це вже конкретний, підтверджений судовий факт, а не звинувачення з боку анонімних джерел.

Окрему увагу привертає кадрове призначення: директор “Укроборонсервісу” (структури, дотичної до державних оборонних контрактів) Євген Гвоздарьов до 2022 року працював у сфері виробництва бетону й оренди нерухомості, не маючи попереднього досвіду в оборонній промисловості чи виробництві дронів — а раніше саме він очолював “Стрім Техно”. Кілька видань пов’язують цю кадрову рокіровку з ширшим протистоянням навколо контролю над оборонними закупівлями дронів в Україні, у якому фігурує й ім’я віцепрем’єра Михайла Федорова. Варто зазначити: частина публікацій на цю тему (зокрема аналітичний матеріал видання “Останній Бастіон”) прямо вписує критику на адресу Конотопського в контекст цього внутрішньополітичного конфлікту між різними групами впливу за контроль над оборонними контрактами — тобто мотивація частини джерел може бути не суто журналістською.

Найгостріші звинувачення: постачання в Росію через треті країни

Найсерйозніша і водночас найменш підтверджена частина претензій стосується можливого продовження постачань продукції Ajax на російський ринок після офіційно заявленого у березні 2022 року виходу компанії з Росії та Білорусі (тоді Ajax публічно закрила продажі, приховала застосунки в AppStore і Google Play для користувачів з рф і розіслала клієнтам листи з поясненням причин).

За версією розслідування, опублікованого міжнародним детективним бюро Absolution (через видання 368.media), схема виглядає так:

• продукція та компоненти виробляються/збираються в Україні;
• транзитом ідуть через афілійовану структуру Ajax Systems Trading DMCC, зареєстровану в ОАЕ;
• звідти нібито передаються казахстанським компаніям-посередникам (“Торговий Дім Intant”, “Сафеті Експерт”);
• а вже з Казахстану, за версією розслідувачів, товар потрапляє на ринок рф через механізм “паралельного імпорту”.

Кількісний аргумент, який наводять автори: постачання до Казахстану почалися лише у 2022 році (раніше компанія туди нічого не відвантажувала), а їх обсяг зріс з 159 партій у 2022-му до 1025 у 2023 році — дані взяті з комерційних сервісів відстеження вантажних декларацій (52wmb, ImportGenius). Подібну версію раніше публікували й інші джерела, спираючись на ті самі торгові трекери.

Тут критично важливий контекст, без якого звинувачення виглядають однобічно. Реекспорт товарів у Росію через Казахстан, ОАЕ, Туреччину, Вірменію, Киргизстан — це не унікальна для Ajax історія, а задокументована системна проблема, що охоплює сотні західних і українських компаній. За аналізом самого Forbes, у 2022 році саме ці країни найбільше нарощували експорт у бік Росії, а представники міжнародної робочої групи Єрмака-Макфола з питань санкцій оцінювали, що реекспорт із сусідніх країн майже повністю нівелює офіційні санкційні заборони. У межах цієї ж схеми фігурували найбільші світові бренди електроніки — Intel, AMD, Dell та інші, чия продукція так само опинялася в Росії попри офіційний вихід компаній з ринку.

Це не спростовує можливості того, що продукція Ajax справді потрапляла в Росію — торгові дані про зростання постачань до Казахстану виглядають як реальний факт, який заслуговує на перевірку. Але це означає, що наявний матеріал поки що доводить наявність товару на казахстанському ринку і теоретичного каналу для його подальшого перетікання в рф — а не свідомий намір компанії чи особисто Конотопського постачати продукцію ворогу. Це — істотна різниця, яку професійне розслідування має проговорювати явно, а не залишати на розсуд читача.

Окремо в інформаційному просторі циркулює твердження анонімного телеграм-каналу про те, що Конотопський нібито проживає в Дубаї по сусідству з високопоставленими російськими військовими. Це твердження не супроводжується жодними перевірюваними доказами (адресами, документами, фотофіксацією) і не підтверджене жодним верифікованим медіа — його варто розглядати як чутку, а не факт, доки не з’явиться незалежне підтвердження.

Що з цього можна вважати встановленим, а що — ні

Підтверджено кількома незалежними джерелами:

• масштаб і структура бізнесу Ajax Systems, релокація виробництва під час війни;
• існування пов’язаної структури “Стрім Техно” як великого отримувача оборонних контрактів;
• судова тяжба “Стрім Техно” з Держспецзв’язку через штрафи;
• кадрова історія директора “Укроборонсервісу” Гвоздарьова;
• зафіксовані торговими трекерами постачання продукції Ajax через ОАЕ до Казахстану, що почалися у 2022 році.

Залишається на рівні тверджень одного джерела (детективне бюро Absolution) або чуток, без підтвердження державними органами, судом чи великими міжнародними редакціями:

• цілеспрямований намір постачати продукцію саме в Росію через казахстанську схему;
• особисті зв’язки Конотопського з російськими військовими в Дубаї;
• обсяг ринкової частки “Стрім Техно” у 38% держзакупівель дронів (цей конкретний показник не вдалося знайти в жодному з опрацьованих джерел — можливо, він взятий з матеріалу, який не потрапив у публічний доступ, або потребує окремої перевірки).

Висновок

Публічний образ Конотопського як українського техногенія, побудований Forbes та іншими глянцевими виданнями, спирається на реальні досягнення — і релокація виробництва під обстрілами справді заслуговує на визнання. Водночас паралельно існує пласт менш зручних питань: непрозорість оборонних контрактів пов’язаної структури, кадрові збіги навколо державних оборонних підприємств і торгові дані, які натякають на можливе перетікання продукції в Росію через треті країни.

Проблема в тому, що частина найгучніших звинувачень наразі спирається на вузьке коло джерел, деякі з яких публікуються в контексті внутрішньоукраїнського політичного протистояння навколо контролю над оборонними закупівлями. Це не означає, що звинувачення неправдиві — але означає, що для остаточних висновків бракує незалежного підтвердження з боку правоохоронних органів, аудиторів чи великих міжнародних редакцій. На сьогодні найточніша відповідь на питання “хто такий Конотопський насправді” звучить не як сенсаційне викриття і не як беззастережна похвала, а як “успішний підприємець, навколо структур якого накопичилося достатньо непрозорих моментів, щоб заслуговувати на незалежний аудит — а не на закриття теми одним інтерв’ю чи одним анонімним постом”.

Матеріал підготовлено на основі відкритих джерел: Forbes Ukraine, DOU, Вікіпедія, Медіа•Хаб, “Останній Бастіон”, 368.media (з посиланням на детективне бюро Absolution), informator.news, Radio Свобода, Mind.ua, ZN.ua, УНІАН. Частина тверджень (постачання в рф, зв’язки в Дубаї) не мають незалежного підтвердження і подані з відповідними застереженнями.