Свобода єдиного ринку. Міністр, банкір та промисловці — про можливості та загрози на шляху України до ЄС
Поділитися:
На заході NV обговорювали зміни, яких зазнає українська економіка й законодавство у зв’язку зі вступом країни в ЄС (Фото:Сергій Канциренко / NV)
2030 рік називають імовірною датою приєднання України до Європейського Союзу. Чи зможе країна гідно пройти завершальний етап на цьому шляху? Чи використає свій шанс на процвітання?
Наші партнери: Metinvest, ПриватБанк, Ferrexpo, Nestle, НАК Нафтогаз України, Інтерпайп, Favbet, Mitsubishi Motors
NV зібрав урядовців та представників відомих українських компаній на відверту розмову «Європейський шлях України. Діалоги про майбутнє».
Сергій Марченко, міністр фінансів України; Алессандро Дзанеллі, CEO Nestlé в Україні та Південно-Східній Європі; Дмитро Мусієнко, член правління ПриватБанку з питань роздрібного бізнесу; Нік Байєс, директор з відносин з інвесторами та корпоративних комунікацій Ferrexpo plc; Михайло Поляков, заступник гендиректора з корпоративних зв’язків Філіп Морріс Україна — обговорювали перспективи приєднання України до єдиного європейського ринку, про те, що принесе вільний рух капіталів, товарів, послуг та робочої сили, що станеться з українським експортом та інвестиціями в Україну.
Публікуємо ключові цитати спікерів.
Сергій Марченко, міністр фінансів України
«На шляху до вступу в Євросоюз, із точки зору державних фінансів, на нас чекають великі зміни, тому що ми маємо адаптувати не тільки законодавство, а й адміністративні процедури податкової та митниці. Я вважаю, що це досить позитивний аспект. Мають відбутися відповідні трансформації, і оскільки ми будемо перебувати в єдиному просторі з країнами Європейського Союзу, це певним чином впливатиме на завдання, які мають виконувати відповідні органи, на їх функціонал, на їх залученість до процесів в цілому єдиному європейському ринку. Це стане досить позитивним стимулом для змін. Підкреслюю, що це стосуватиметься як митної служби, так і податкової, тому що, наприклад, адміністрування податку на додану вартість у Європейському Союзі відрізняється від системи адміністрування, яка зараз в нас є, і ми будемо адаптувати ті правила і процедури, які застосовуються в ЄС».
«Хочу сказати, що ситуація з макростабільністю досить проста. Є гроші — є стабільність. Немає грошей — немає стабільності. І в цих простих словах багато сенсу, тому що у половині наших потреб ми залежимо від наших партнерів. І в цьому наша стабільність. Я б не перебільшував роль міжнародної підтримки, але це даність. До того часу, поки в нас війна, ми не можемо собі дозволити інше середовище життя. Тому ми вимушені шукати можливості для того, щоб як мінімум вирівняти наші шанси на перемогу. І це є макростабільність в моєму розумінні цього слова».
«Якщо говорити про показники курсової та цінової динаміки, у нас все дуже стабільно, іноді аж занадто стабільно, з точки зору Міністерства фінансів. Ми ці меседжі постійно доносимо нашим колегам з Національного банку. Ми хочемо, щоб враховувалися перспективи того, що так може бути не завжди. І нам, можливо, треба зараз вже думати, що нас чекає в другому півріччі 2024 року, що нас чекає в 2025 році, і готуватися. Всі прекрасно усвідомлюють, як важко зараз дається кожен долар додаткової допомоги, які дискусії зараз ведуться в столицях європейських країн, в столицях G7. Як би переконливо ми не аргументували, що в нас ситуація тільки погіршується, або як мінімум не стає кращою, це не є достатнім аргументом для того, щоб наші партнери сказали, що готові нас підтримувати фінансово так довго, як це потрібно. Хоча такі заклики постійно звучать. Тому це нас наштовхує на певні думки і певні дії. Ми думаємо, що ми можемо зробити самостійно і як нам бути готовими, коли бажана реальність не складеться і ми не отримаємо достатньо коштів».
«Я не розповсюджую песимізм, хоча традиційно відрізняюся скептицизмом, скажімо так. Але в даному випадку просто кажу, що досить складна зараз у нас вправа, незважаючи на те, що березень у нас рекордний з точки зору залучення коштів, дев’ять мільярдів доларів ми залучили. Але я не хотів би опинитися в ситуації січня-лютого, коли ми отримували лише 10% [від необхідного]. Були досить болючі питання щодо ліквідності. Коли ви розумієте, що потрібно робити вибір, які категорії мають отримати кошти від держави. А якщо це вибір між двома соціальними категоріями, то він досить неприємний. Нам вдалося пройти „на тоненького“ січень-лютий, і завдяки зусиллям у прийнятті необхідних законів, у перемовинах, у березні ми отримали досить великий обсяг допомоги. І з боку МВФ ми пройшли третій перегляд програми [розширеного фінансування EFF], і DPL (позики на підтримку політики розвитку — ред.) ми отримали, і отримали Bridge Finance від європейців, і Канада дала нам кошти. Але про ритмічність допомоги на найближчу перспективу поки що говорити зарано, багато ще є над чим попрацювати. Реальність змушує нас шукати і інші способи збалансувати наші бюджетні потреби, не тільки розраховуючи на міжнародну підтримку».
«Чи достатньо 50 мільярдів Ukraine Facility? На цей рік достатньо, якщо є допомога від американців. На наступний рік недостатньо. Без мільярдів зі Сполучених Штатів нам буде досить складно. Але в нас є певний період часу, коли ми можемо адаптуватись до цього. Адаптація має бути спільна. Тому що це не тільки проблема України — знайти спосіб збалансувати і закрити свої потреби. Є й зобов’язання країн G7. І наша програма Міжнародного валютного фонду базується на цих зобов’язаннях. Тому ключове наше завдання — донести до них меседжі, що, якщо в нас не буде вистачати коштів, ми чекатимемо на збільшення їх долі».
Алессандро Дзанеллі, CEO компанії Nestlé в Україні та Південно-Східній Європі
«Ми багато чули про переваги вступу до Європейського Союзу з політичного і економічного боку — доступ до вільного обігу товарів і можливості залучити капітал. Ми чули про вплив на соціальну сферу завдяки вільному переміщенню людей, що, в свою чергу, є імпульсом розвитку економіки, туризму тощо. Але з точки зору бізнесу, особливо мультинаціональних компаній, як Nestlé, дуже важливим є один додатковий наслідок вступу до ЄС, а саме — гармонізація».
«Гармонізація — це передбачуваність. Корпорації дуже люблять передбачуваність. Саме вона дозволяє захистити ключові аспекти нашого бізнесу. Ми усі любимо інвестувати у щось нове, щось, що йде за трендами. Але ж ключова операційна діяльність має бути захищена. І в цьому сенсі вступ до ЄС додає можливостей».
«Ми як компанія почали інвестувати не вчора. Ми маємо три фабрики в Україні, четверта будується. Нова інвестиція — результат рішення, прийнятого в кінці 2022 року, коли Україна повною мірою була охоплена війною. Саме зараз Україна найбільше потребує підтримки, і це одна з причин чому ми вирішили відкрити нову фабрику на Волині у стислих термінах — вже у другому півріччі цього року. Ми інвестуємо у нове виробництво 40 млн швейцарських франків, це приблизно $43 млн».
«В Україні ми присутні вже 30 років, у нас 5500 працівників. Інвестиції в людей, їх навчання і захист, — це те, що для нас зараз важливо. Наші виробництва у Львові, на Волині та у Харкові продовжують працювати, тому що ми створили безпечні умови для роботи наших працівників. Для цього ми інвестували у потужні укриття три мільйони доларів, це досить велика сума. Ми зараз інвестуємо у розвиток наших виробничих потужностей на Волині, щоб створити тут виробничий хаб, який буде виготовляти кулінарну продукцію на експорт, можливості для якого розширяться із вступом до ЄС».
«Всі переваги від вступу до ЄС — соціальні, економічні, політичні — мають і свою зворотню сторону. Наприклад, в Україні зараз найбільша кількість орних земель у Європі. Можливо, нові вимоги ЄС частково вплинуть на сільське господарство. Так само відкриття для України європейських ринків дасть людям можливість працювати в інших країнах ЄС, а ми й без цього бачимо, що демографічна крива має небезпечні тенденції, і кваліфікованих працівників і зараз вже не вистачає».
«В контексті євроінтеграції важливо побачити більший прогрес на певних напрямках. Їх три:
Інфраструктура. Нам потрібно покращити якість доріг, потрібно поліпшити можливості експорту, в тому числі залізницею. Посол Румунії недавно говорив про те, скільки кілометрів доріг вони збудували відколи вступили до ЄС, скільки можливостей з’явилося для експорту. Але тут мова не лише про дороги, важливі ще стабільні системи електропостачання, інтернету і комунікацій.
Гармонізація законодавства — що швидше ми підготуємо і адаптуємо українське законодавство, то швидше зможемо реалізувати вступ України до ЄС.
Інвестиція у людський капітал. Так, ми хочемо, щоб українці залишалися тут, щоб у нас були навчені кадри. Тому ми інвестуємо в Україну — тут є кваліфіковані працівники. П’ять років тому, коли я приїхав працювати в Україну, мені сказали, що найбільше багатство в Україні — це зерно і наші кваліфіковані працівники. Ми знаємо, як зростають зарплати, наприклад, у країнах, які приєднались до ЄС раніше. Ми теж маємо бути до цього готові”.
Дмитро Мусієнко, член правління ПриватБанку з питань роздрібного бізнесу
«Інтеграція України до Європейського Союзу — це про зближення не лише на рівні законодавства, а й на рівні цінностей, стандартів відповідального ведення бізнесу. Зближення розпочалося ще десять років тому після ратифікації Угоди про асоціацію України з ЄС. На фоні російської агресії пріоритети української держави, бізнесу, суспільства чітко викристалізувалися — ми хочемо бути там, де найвищу цінність мають свобода, гідність, верховенство права».
«Для банківського сектору такий вектор розвитку означав послідовне впровадження європейських стандартів, як на рівні регуляцій, так і на рівні практик ведення бізнесу. З початком повномасштабної війни клієнти банків могли переконатися, наскільки більш стійкою, надійною і прозорою стала банківська система, що завдячує політиці Національного банку України, зокрема, у підвищенні вимог до банків, їх корпоративного управління, ризик-менеджменту та розкриття інформації».
Читайте також:
«Поки, незважаючи на різні зовнішні умови, у банків України та ЄС схожий порядок денний. Ключове місце у якому займають цифрова трансформація та фокус на клієнтському досвіді. Клієнт стає все вибагливішим, особливо той, що приходить через цифрові канали. Банкам уже мало пропонувати продукт, вони мають розуміти проблеми своїх клієнтів і пропонувати персоналізовані сервіси для їх вирішення. Усі великі роздрібні банки в Україні зараз ідуть у клієнтоцентричну модель».
«Одним з ключових позитивних аспектів фінансової євроінтеграції у найближчій перспективі може стати приєднання до Єдиної зони платежів у євро (SEPA), яке анонсував НБУ. Це зробить платежі між Україною та країнами ЄС швидшими, дешевшими та простішими, сприятиме пожвавленню транскордонної торгівлі».
«Імплементація європейської платіжної директиви в українське законодавство також зробила можливим відкритий банкінг. Минулого року НБУ затвердив концепцію відкритого банкінгу, відповідно до якої відкриття API заплановане в серпні 2025 року. Відкриті API прискорять обмін інформацією, зроблять багато сервісів доступнішими для клієнтів».
«Фінансова євроінтеграція також означає більше можливостей для українських споживачів. Вони отримають доступ до ширшого спектру фінансових продуктів та послуг, зокрема, до кредитних продуктів на більш вигідних умовах, що сприятиме підвищенню рівня життя населення».
«На виконання вимог міжнародних партнерів та з метою наближення до норм ЄС у жовтні 2023 були ухвалені законодавчі зміни про пожиттєвий статус PEP, що викликало неабиякий суспільний резонанс. Але фінансовий моніторинг як комплекс заходів із протидії відмиванню коштів — це про незручні питання і про відповідальність усіх сторін — і банків, і клієнтів».
«Окрім бізнесових та законодавчих аспектів, важливі ціннісні засади ЄС. Серед них інклюзивність та різноманіття. В Україні тема набирає гостроти на фоні війни. Тому банкам важливо забезпечувати безбар’єрність своїх послуг для всіх категорій клієнтів, сприяти фінансовій інклюзії, створювати інклюзивне середовище для своїх працівників».
Нік Байєс, директор з відносин з інвесторами та корпоративних комунікацій Ferrexpo plc
«Як ірландець за походженням, хочу розповісти трохи про особистий досвід. Я вбачаю значні паралелі між Україною та моєю країною, які можуть бути вам цікавими. Ірландія стала учасницею ЄС у 1973 році, я одразу після того народився. Ми були найбіднішою країною в Європі, над нами домінувала сусідня Велика Британія. Часи були непрості, але вступ до ЄС дав нам можливості стати частиною великої співдружності, модернізуватися. І зараз ми треті по ВВП на душу населення. Лише завдяки вступу до ЄС Ірландія реально виборола незалежність від Великої Британії».
«Ми переконані у тому, що Ferrexpo отримає додаткові можливості від вступу України до ЄС. Багато хто називає 2030 рік як потенційну дату вступу України до ЄС. Варто зазначити, що нещодавно у Європі було підписано так звану Зелену угоду, яка зобов’язала європейських виробників до 2030 року знизити свої викиди вуглецю на 50%, а до 2050 року — на 95%. Як компанія, що зареєстрована у Великій Британії та Швейцарії, ми є прикладом того, як починати дотримуватись правил заздалегідь, раніше, ніж це необхідно. Завдяки інвестиціям у виробництво в Україні, наші підприємства вже здатні виробляти і постачати на європейський ринок преміальні DR-окатки, які допомагають знизити викиди вуглецю на 37%. Це той продукт, який виробляється в Україні, виробляється нами».
«Що дуже важливо в усій динаміці відносин між Україною і ЄС — ви чули раніше багато, що українцям треба реформуватися, треба змінюватися, щоб бути в ЄС. Але тут бачимо зворотнє: ви потрібні Європейському Союзу. Європа не зможе забезпечити „зелене“ виробництво сталевої продукції без імпорту з України. Я щиро переконаний в тому, що торгівля випереджає політику. Тут ми маємо явний приклад того, що Європі потрібна торгівля з Україною, а політика підтягнеться за цим, тож це можливості для України і для ЄС».
Михайло Поляков, заступник гендиректора з корпоративних зв’язків компанії Філіп Морріс Україна
«Що потрібно Україні для того, щоб наближатися до Європейського Союзу? Прозвучало декілька разів слово „гармонізація“. Я б сказав, що вона дуже важлива, але також мають бути рівні умови, не гірші, ніж в інших країнах. Роз’ясню. Для нашої індустрії є багато болючих питань, але основне, те, що зараз обговорюється майже кожного дня на всіх медіамайданчиках, — питання нелегальної торгівлі тютюном. У Євросоюзі в середньому рівень нелегальної торгівлі становить 8,2%. В Україні — понад 25%. Більша частина з цього продається в Україні, але от остання спроба, відома в медіа, — намагалися вивезти цигарки в Румунію в пустих газовозах, які мали б повернутися з газом в Україну. Зазвичай в таких справах все закінчується тим, що винен водій газовозу. Дуже рідко знаходять, хто саме є виробником цих підробних сигарет, хто саме завдав збитків державі і хто саме їх має компенсувати».
«У Філіп Моріс минулого року був прецедент. Вперше за історію України судом було стягнуто з тих, хто робив підробний Bond, нашу торгову марку, 1,4 млн гривень. Таким чином відбувається захист наших брендів».
«Якщо це стосується великих затримань, то зазвичай все дуже-дуже складно. Часто виявляється, що сигарети якимось чином вже передані для ЗСУ. У кожній міжнародній компанії є підрозділ з захисту торгових марок. Але знайти і розкрутити такий кейс важко, ми ж не правоохоронні органи. Один наш колега казав, що це як йти з кишеньковим ножиком на танк. Десь приблизно така у нас робота».
Дивіться повну відеоверсію великого заходу NV
https://www.youtube.com/watch?v=m3NDzwlzo94&t=18337s Редактор: Микола Піддубний
