Уроки КМЕФ: Кроки, яких потребує український бізнес для виживання і розвитку.
Поділитися:
КМЕФ
Український бізнес лишається головним рушієм економіки під час повномасштабного вторгнення рф — податки, які сплачують підприємці в країні є основою бюджету захисту.
Сьогодні вкрай важливо створити умови для стабільного існування та подальшого розвитку українського підприємництва, наголошували учасники Київського міжнародного економічного форуму (КМЕФ).
Цього року КМЕФ вже вдевʼяте став дискусійною платформою для представників українського бізнесу, держави, суспільства та міжнародних інституцій з метою обговорення дієвих стратегій розвитку економіки України, обміну досвідом та створення простору довіри між ключовими стейкхолдерами.
Наразі всі панельні дискусії КМЕФ доступні для перегляду на YouТube-каналі завдяки Mastercard — інноваційному партнеру заходу та ексклюзивному партнеру онлайн-трансляції.
«В контексті інвестиційного клімату в Україні, на жаль, частіше згадуються складнощі, ніж переваги. В тому числі, акцентують питання дотримання верховенства права та подолання корупції, як обов’язкові умови залучення грошей. Проте, значна частка негативу, на мою думку, комунікативно підігріта нашими ворогами. Бо Україна є інвестиційно привабливою. Така наша оцінка базується на власному досвіді, розумінні бізнес-середовища, вірі в Україну та її економічний потенціал», — зазначив під час панельної дискусії КМЕФ регіональний директор NEQSOL Holding Ukraine Володимир Лавренчук.
Регіональний директор NEQSOL Holding Ukraine Володимир Лавренчук. / Фото: КМЕФ
За його словами, український бізнес, який розвивається, долаючи складнощі всередині країни, є потужним рушієм відбудови. Іноземні інвестори розглядають його у якості надійного партнера з цінним досвідом.
«У штаб-квартирі нашого холдингу в Амстердамі ми маємо великий запит на пошук партнерства в Україні для участі у відбудові», — розповів Лавренчук.
Для забезпечення економічного відновлення України потрібне об‘єднання зусиль держави, міжнародних інституцій, урядів країн-партнерів, а також українського та закордонного бізнесів, зазначив на КМЕФ старший партнер, керівник практики вирішення спорів юридичної фірми Aequo Олексій Філатов.
При цьому, внесок українського приватного сектора буде дуже значним і його неможливо буде зробити без залучення інвесторів. За його словами, протягом всієї історії Незалежної України, одним з найбільших викликів для українського бізнесу була доступність капіталу. Під час війни ситуація точно не покращилась і сьогодні цей виклик може конкурувати з питанням потреби в людському капіталі.
При цьому, як борговий, так і equity-капітал наразі доступні для українського бізнесу, хоча про масштабне кредитування чи інвестиції під час війни мова навряд чи може йти. «Разом з тим, деякі міжнародні джерела фінансування можуть стати доступними за розумної економічної політики та дипломатичних зусиль держави», — підкреслив Філатов.
Старший партнер, керівник практики вирішення спорів юридичної фірми Aequo Олексій Філатов. / Фото: КМЕФ
По-перше, це — міжнародний інституційний капітал, представлений програмами ЄБРР та Світового банку, регіональними та національними фондами, такими як DFC, Japan Bank for International Cooperation, Nordic Development Fund тощо. Але бізнес, який претендує на таке фінансування, має бути готовим до довгого строку прийняття рішень, а також відповідати міжнародним стандартам ведення бізнесу — бути прозорим, мати ефективні системи комплаєнсу та корпоративного управління, а також подавати якісні bankable projects, розповів юрист.
Другою (але не за значенням) опцією є приватні інвестиції, хоча залучити їх — надскладне завдання через незадовільний загальний інвестиційний клімат, який тепер також обтяжують ще й воєнні ризики. Механізми страхування таких ризиків існують як на міждержавному (MIGA — Багатостороння агенція з гарантування інвестицій, інституція ООН, що входить у групу Світового банку), так і на національному рівнях (COFACE у Франції, Export Credits Guarantee Department в Британії тощо). Україна має поки що один успішний кейс із MIGA — угоду із надання гарантій в проєкті М10 Lviv Industrial Park, партнерами в якому є Dragon Capital та ЄБРР.
Разом з тим, Філатов також зазначив, що без системного лобіювання та підтримки на державному рівні програм страхування як в міжнародних, так і в закордонних національних інституціях цей кейс ризикує залишитися одним із поодиноких прикладів. Тому позитивним сигналом є прийняття закону № 9015, що надає Експортно-кредитному агентству (ЕКА) право страхувати від воєнних ризиків інвестиції українських та іноземних компаній в Україні.
По-третє, джерелом фінансування можна було б розглядати компенсацію збитків від війни, проведену за допомогою міждержавного юридичного механізму або через приватні позови. Останній інструмент наразі є більш реальним — за умови достатньої доказової бази та правильно визначених підстав та предмету позову, правильного вибору юрисдикції і якісного юридичного супроводження процесу, підкреслив Філатов.
Для виживання і розвитку українського бізнесу, таким чином, потрібні спільні зусилля. Держава, суспільство, міжнародні інституції і представники галузей економіки мають наполегливо працювати для досягнення результату, підсумували учасники КМЕФ. Підґрунтя для цього маємо. Після рекордного падіння на 29,6% у рік повномасштабного вторгнення, у поточному році очікується 4% зростання, а на наступний рік не менше 5%. У великій кількості галузей, зокрема, машинобудівній, будівельній, торгівельній спостерігається значне пожвавлення. Попри війну і виклики Україна не втрачає підтримку міжнародної спільноти. Її представники продовжують спільно з українським бізнесом шукати варіанти мінімізації військових ризиків, запроваджують практичні інструменти для досягнення цілей. Найважливіше, не зупинятись і не припиняти докладати зусиль.
