«Вікно» для планів Путіна. Чому РФ готує новий наступ до літа, де саме може атакувати і що вплине на результат — розбір NV

Поділитися:

Україна встановлює оборонні споруди «зуби дракона» у Запорізькій області, березень 2024 (Фото:REUTERS/Stringer)

Автор: Інна Семенова

Наприкінці весни або на початку літа 2024 року Росія може спробувати перейти в новий масштабний наступ — про це попереджають і західні оглядачі, і українська влада.

NV зібрав найголовніше, що варто знати вже зараз про можливі терміни такого наступу і найбільш загрозливі напрямки.

Звідки дані про можливий наступ РФ у травні або червні 2024?

Наступ «на одному з напрямків» на початку літа — про такий варіант дій Росії 22 березня повідомив командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Павлюк. За його словами, нині росіяни «створюють угрупування [чисельністю] більше ніж 100 тисяч» військових. І хоча цей ресурс окупанти можуть задіяти для поповнення підрозділів, що втрачають свою боєздатність, у Генштабі не виключають і сценарію нового наступу. «Така вірогідність є, що на початок літа росіяни можуть мати певні сили для проведення відповідних наступальних операцій на одному з напрямків», — підтвердив Павлюк.

Він додав, що подібний сценарій озвучується як «максимально тяжкі прогнози», і у ЗСУ сподіваються вплинути них. «Я думаю, що ми все зробимо для того, щоб максимально завдати противнику таких втрат, що ми зараз робимо, щоб всі їхні ресурси, які вони формують, були залучені до цього часу в бій», — відзначив Павлюк.

Початок літа як ймовірний термін нового великого наступу РФ озвучив і президент України Володимир Зеленський у нещодавньому інтерв’ю телеканалу CBS. Зеленський звернувся до цієї теми, нагадуючи західній аудиторії про критичні оборонні потреби України, зокрема дефіцит боєприпасів, ППО та артилерії. «Росія буде готувати контрнаступальні дії. Це може бути кінець травня, це може бути червень. І до цього ми повинні не тільки готуватися, не тільки стабілізувати — тому що партнери іноді дуже радіють, що ми стабілізували [ситуацію на фронті], вони кажуть — окей, у вас є сили. Ми кажемо — ні, нам потрібна допомога зараз, щоб готувати бригади, яким доведеться воювати за нашу землю, особливо в момент контрнаступальних дій, які Росія хоче почати», — заявив Зеленський. Такі ж терміни можливого наступу РФ президент України озвучував і в лютому, на великій пресконференції з нагоди другої річниці вторгнення.

Крім того, про ризик наступальної операції Росі на початку літа нещодавно написали декілька іноземних ЗМІ, цей період також обговорюють в експертних військових колах. Зокрема журнал The Economist у статті від 27 березня припустив, що весняне потепління і багниста земля мають ускладнити атакувальні дії РФ навесні, однак з приходом літа Росія може розпочати «новий великий наступ. «І здатність України втриматися цього разу нині здається набагато менш впевненою, ніж тоді [минулого року]. Ось чому їй терміново потрібно мобілізувати більше військ і побудувати міцнішу оборону на лінії фронту», — наголосив The Economist.

Мік Раян, генерал-майор Збройних сил Австралії у відставці і автор книги Трансформація війни, у своїй нещодавній колонці від 21 березня припустив, що найімовірнішим сценарієм дій Росії після «переобрання» Володимира Путіна є саме варіант активізації наступальних операції «десь навесні чи влітку» — коли для більш масштабного наступу сформуються сприятливі для РФ кліматичні, логістичні умови, а також необхідні людські ресурси. На думку Раяна, інший сценарій — продовження війни в нинішньому темпі, з великою кількістю менших операцій на багатьох ділянках дуже довгої лінії фронту, а також періодичними ракетними та дроновими ударами — є менш вигідним для РФ. Адже чим довше Кремль вестиме таку війну, тим боєздатнішою стане європейська оборонна промисловість, армії західних союзників України і їхня допомога ЗСУ.

Тож, переконаний австралійський генерал, саме 2024 рік Путін, імовірно, бачить як можливість досягти прориву на фронті, адже підтримка України з боку США заморожена, оборонний потенціал Європи ще не досяг того рівня, щоб забезпечити ЗСУ вирішальну допомогу, а військовий потенціал самої України «перебуває на стадії відновлення та інституційної трансформації». «Вирішальний удар по Україні цього року із захопленням значної частини території може призвести до ще більшого зниження підтримки з боку США та до посилення тиску на українську владу з метою домовлятися про певне припинення вогню чи перемир’я», — резюмує Мік Раян.

«Хоча це було б катастрофою для України та Європи, але стало б великою перевагою для Путіна та Росії. Тому найімовірнішим курсом дій Путіна — і найнебезпечнішим для України — є ще один більший наступ цього року», — додає Раян.

Де може наступати Росія: що відомо про загрози для різних напрямків

Донецька і Луганська області: вихід на адмінкордони, наступ на Авдіївському і Бахмутському напрямках

Саме таку ціль наступу як найбільш реалістичну і бажану для Росії нещодавно виокремлювали кілька західних експертів і джерел. Зокрема австрійський воєнний аналітик Том Купер у своєму дописі про оперативні плани РФ на 2024 рік нагадав про парадоксальне мислення в Кремлі: «Хоча Путін одержимий запереченням права України на існування, він також одержимий „кордонами“. Так само, як і внутрішньоукраїнськими кордонами між різними областями. Що означає: для того, аби виконати свій N-ний „стратегічний план“ (оскільки маса стратегічних планів за останні два роки провалилася), він очікує, що ЗС РФ „мають захистити“ всю Луганську, всю Донецьку, всю Запорізьку та всю Херсонську області», — моделює Купер бачення Москви. Він нагадує, що наразі Росія контролює понад 98% Луганської області, однак значно меншу частину інших областей.

Водночас, припускає австрійський аналітик, в російському Генштабі найімовірніше добре усвідомлюють, що кілька напрямків наступу для них є значно важчими за інші:

• «Хотіли б знову захопити Куп’янськ, але не можуть», — констатує Купер, нагадуючи, що формально це місто знаходиться вже в Харківські області поза Луганською, а тому через фокусування на адмінкордонах Донбасу може бути менш пріоритетним.
• «Вони хотіли б захопити Лиман […] вже хоча б тому, щоб зняти ганьбу за свою поразку на цій ділянці ще у вересні-жовтні 2022 року. Але не можуть зробити це, не захопивши перед тим Куп’янськ», — нагадує далі Купер.
• «Росіяни хотіли б захопити Слов’янськ і Краматорськ, але єдиний шлях до цих двох міст — з півночі, через Куп’янськ і Лиман. Однак, як показав їхній досвід останніх півтора року, це не працює», — додає аналітик.
• «На півдні, до завершення будівництва залізничної лінії, яка з’єднає Донецьк з Маріуполем, а потім із півднем Запорізької області (зміцнивши у такий спосіб сухопутний міст через південь України), поки що немає причин наступати», — вважає він.

Отже, робить висновок Том Купер, цього року росіяни могли обрати головним і центральним наступ у напрямку Костянтинівки та Покровська з метою охоплення району Торецька. Саме тому, припускає аналітик, росіяни останнім часом так активно просуваються у двох основних напрямках:

• Бахмутський (або «північна вісь») — це штурми в напрямку міста Часів Яр, нині в районі сіл Богданівка та Іванівське;
• Авдіївський або («центральна вісь») — штурми на захід від Авдіївки, в напрямку нової лінії оборони ЗСУ.

«Іншими словами, головна мета Генштабу РФ на 2024 рік приблизно така: завершення „освобождения“ Луганської, Донецької та півночі Запорізької області з акцентом на „освобождении“ Донецької області», — резюмує Купер, нагадуючи, що саме на цих ділянках РФ проводить найінтенсивніші атаки з жовтня минулого року і донині.

Крім того, німецький таблоїд Bild ще наприкінці 2023 року повідомляв з посиланням на джерела в розвідці про плани росіян до кінця 2024-го повністю окупувати Донецьку та Луганську області, а також частину Харківської області до річки Оскіл.

Аналітики Інституту вивчення війни, своєю чергою, звернули увагу на нещодавню масштабну спробу танкового наступу військ РФ поблизу захопленого росіянами села Тоненьке на Авдіївському напрямку. За їхньою оцінкою, провалений штурм за участі 36 танків і 12 БМП став найбільшим механізованим наступом РФ на фронті з жовтня 2023 року і може свідчити про намір російського командування «продовжувати й активізувати наступальні зусилля на захід від Авдіївки».

Серед тих, хто вважає ділянки фронту на сході України найбільш імовірною віссю наступу РФ — Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи Інформаційний спротив. «Через виснаження особового складу російських окупаційних військ вони не можуть відновити ресурс та створити повноцінні ударні угруповування. Тому майбутній наступ буде відбуватися локаційно — скоріше за все, це буде напрямок Часового Яру. Також це може бути Куп’янськ [Харківська область] і район Вугледара. Тобто повторення Авдіївської наступальної кампанії по окремо взятих локаціях», — вважає Коваленко.

Харків і Куп’янсько-Лиманський напрямок

У російських джерелах протягом останніх тижнів вийшла низка нібито «інсайдерських» матеріалів про підготовку Росії до можливого наступу на Харків. Зокрема видання Медуза 26 березня опублікувало матеріал, у якому з посиланням на близьких до адміністрації Путіна співрозмовників пише, що влада РФ вважає «реалістичною» ціллю захоплення Харкова «і поступове закінчення „СВО“ [війни проти України] після цього». «Символічно це також перемога. Місто-мільйонник, де багато російськомовного населення», — заявив один зі співрозмовників видання. За словами джерел Медузи серед «російських еліт», високопосадовці переконані, що армії РФ під силу взяти Харків, а ось подальше просування вглиб України, мовляв, «затруднительно». Аргументом на користь цієї версії російське видання вважає і постійні заяви Путіна про необхідність створення «санітарної зони» навколо Бєлгородської області РФ — а цей регіон межує саме із Харківською областю України.

Крім того, російський портал Верстка у матеріалі від 22 березня розповів про те, що Міноборони РФ нині нібито планує масовий набір до армії та готується до прихованої мобілізації додаткових 300 тис. осіб для того, щоб реалізувати задум оточення Харкова. «Наступний за планом — Харків зі збереженням міста. А це можливо лише у разі оточення. Бракує 300 тисяч рил. Тому все вже готове до мобілізації 2.0», — цитує Верстка джерело у внутрішньополітичному блоці адміністрації Путіна. Пояснюючи тезу про нібито «збереження міста» (хоча РФ руйнує його від початку вторгнення і нещодавно залишила без критичних об’єктів енергетики після нових ударів), співрозмовник Верстки цинічно додав, що, мовляв, Харків «ніхто не хоче перетворювати на другий Маріуполь».

Водночас українські військові, аналітики та деякі західні експерти скептично ставляться до можливостей РФ оточити й захопити Харків, принаймні у найближчій перспективі – їхні думки NV зібрав в окремому матеріалі.

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський запевнив, що «якщо росіяни рушать туди знову, Харків стане для них фатальним містом». Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко і військово-політичний оглядач групи Інформаційний спротив Олександр Коваленко припустили, що посиленням ударів по Харкову Росія насправді лише намагається «створювати у людей враження, що наступ дійсно неминучий» і «розхитувати інформаційний простір загрозою наступу й окупації Харкова».

Для того, аби почати наступ, оточити й розгорнути міські бої в Харкові, Росії знадобилося б угруповання військових кількістю «щонайменше 500 тис., повністю штатно укомплектованих технікою, і резерв щонайменше 100−150 тис.», підрахував Коваленко. «За умови формування саме такого ударного угруповання можна говорити про зростання небезпеки для Харкова, але от у тому-то й річ, що такої кількості російських окупаційних військ немає навіть на тимчасово окупованих територіях у зоні воєнних дій. Ба більше, забезпечити таке угруповання Росія не має змоги в короткі терміни, і це дуже тривалий і абсолютно не непомітний процес, на який буде відповідна реакція», — наголосив Олександр Коваленко. Своєю чергою, Мусієнко підтвердив, що достатнього ударного угруповання під Харковом Росія наразі не має, «але ж ми розуміємо, що ситуація завжди в динаміці». «Ми не можемо сказати, де буде ударне угруповання ворога і яке воно буде, наприклад, станом на літо чи на осінь», — додав він.

Аналітики Інституту вивчення війни також підкреслили, що поки не спостерігають жодних ознак підготовки російських військ до наступальної операції з оточення Харкова. В ISW назвали такий гіпотетичний задум «надзвичайно амбітним» для Москви, нагадавши, що він вимагав би суттєвих пересувань військ і техніки по відкритій місцевості, чого РФ не робила від початку повномасштабного вторгнення. До того ж для такої операції окупантам довелося б пожертвувати наступальними операціями на східному фронті. В ISW вважають що росіяни можуть спробувати хіба що провести обмежені наступальні операції вздовж міжнародного кордону у Харківській області, щоб відтягнути сюди українські сили з інших ділянок фронту.

Водночас ISW ще наприкінці лютого 2024 року опублікував масштабний аналіз нової фази наступу Росії в Харківській і Луганській областях (на умовному Куп’янсько-Лиманському напрямку), відзначивши більшу координацію зусиль окупантів на цих ділянках фронту. Аналітики попередили, що «успішна російська операція з виходу на лінію річки Оскіл стала б значним переломом за півтора року [воєнної] кампанії Росії в Україні». Серед іншого, захоплення Росією лівого берега річки Оскіл могло б забезпечити Москві сприятливі умови для майбутніх наступальних зусиль — таких оперативних ефектів російські наступи не досягали з весни 2022 року (навіть захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська, Бахмута та Авдіївки принесли військам РФ лише обмежену тактичну вигоду). Тоді серед таких майбутніх кроків РФ могло б бути відновлення наступу на Слов’янськ, перерізання автомагістралі E40 між Ізюмом та Слов’янськом, спроба масштабного оточення сил ЗСУ на сході Донецької області (як хотіла цього РФ на початку вторгнення), а також подальший розвиток наступу РФ вглиб Харківської області.

Однак в ISW дійшли висновку, що навіть за найгіршого для ЗСУ сценарію просування росіян в напрямку річки Оскіл «ймовірно, триватиме місяцями, незалежно від остаточного успіху чи провалу кампанії». «Російські війська ще не навчилися відновлювати механізовані маневри з позиційних боїв в Україні та не провели жодної наступальної операції, яка б призвела до швидкого механізованого просування з весни 2022 року. Успішне просування росіян до річки Оскіл, швидше за все, стане результатом місяців накопичення незначних тактичних здобутків Росії за дуже високу ціну», — резюмували тоді в ISW.

Одеса, Миколаїв і південь України

Ці напрямки рідше звучать серед імовірних цілей очікуваного літнього наступу Росії. Однак Роман Костенко, народний депутат від фракції Голос і полковник СБУ, секретар комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки закликає не виключати таку мету Кремля навіть у близькій перспективі.

Костенко підтвердив, що на сьогодні Росія не має сил на стратегічні операції. Однак для втілення своїх наступальних планів вона цілком може провести додаткову мобілізацію, підготувати сили й засоби, створити або доукомплектувати нові угруповання.

«Те, що Росія може це зробити найближчим часом, і політика [диктатора Володимира] Путіна буде спрямована на те, щоб використовуючи всі сили і засоби, які зараз є, створити нові угруповання і кинути їх в новий наступ — це не виключено. Реальна ситуація показує те, що Путін готовий далі продовжувати війну. Як я думаю, що найближчі цілі для нього — це і кордони Донецької і Луганської областей, це Харківська область, і, з мого погляду, південь України — Одеса, Миколаїв і частина Херсонської області», — наголосив Костенко. За його словами, «це програма-мінімум» для війни Путіна проти України, «яку він буде вести, якщо йому нормально не протидіяти». У лютому 2024 року заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв брехливо назвав Одесу «історично російським містом» та цинічно закликав її «повертатися додому» — мовляв, у Москві вже «зачекалися».

Водночас Центр стратегічних комунікацій нещодавно нагадав, що завдяки зусиллям України Росія втратила значну частину свого флоту, зокрема великих десантних кораблів — що значно ускладнює плани росіян щодо висадки десанту для захоплення Одеси, які Москва мала на початку вторгнення.

Київ і північ України

Протягом усього часу повномасштабного вторгненні російська пропаганда знову і знову погрожує готовністю окупантів «дійти до Києва». Зокрема з такими заявами регулярно виступає Дмитро Медведєв, який наприкінці лютого заявив, що Росія рано чи пізно може захопити та окупувати Київ, який він назвав «історично російським» містом. «Чи це буде Київ? [у відповідь на запитання про те, де зупиниться Росія]. Так, мабуть, це має бути і Київ. Якщо не зараз, то через якийсь час, можливо, в якусь іншу фазу розвитку цього конфлікту», — зауважив тоді Медведєв.

А у статті російської Медузы від 26 березня з’явилася ще більш зухвала цитата неназваного співрозмовника, нібито близького до Кремля. Він заявив, що після невдалого контрнаступу ЗСУ в 2023 році Володимир Путін «відчув слабкість України і готовий йти до переможного — хоч до Києва — і за ціною не постоїть». «Треба буде мобілізацію — оголосить. Якщо треба буде економіку ще сильніше пересунути на військові рейки — пересуне, — заявило джерело Медузы. — Він пішов на принцип».

Одна українські військові запевняють, що реальної підготовки росіян до наступу на Київ вони поки не бачать. Зокрема зовсім недавно, 31 березня, на цьому наголосив очільник ГУР Кирило Буданов, коментуючи чутки про нібито готовність Франції відправити війська в Україну в разі прориву росіян на Київ чи на Одесу.

«Припущень може бути дуже багато. Знаєте, в припущеннях ми теж можемо зараз зайти в Москву. Але ж цього по факту нема, — констатував Буданов в ефірі телемарафону. — На території Білорусі жодних загроз [для наступу на Києв] станом на зараз немає. І не ми не бачимо тенденції до того, щоб вони з’явились найближчим часом».

Водночас ще в лютому 2024 року військові оглядачі в коментарях ВВС закликали не відкидати сценарій повторного наступу РФ на столицю України.

«До цього треба бути готовими, тому що це війна. У будь-який момент вони можуть почати якісь рухи», — відзначив Роман Погорілий, співзасновник і аналітик групи DeepState.

«Можуть із Чернігівської області наступати [на Київ]. Можуть через Суми на Прилуки. Можуть зі сходу. Можуть з півдня вздовж Дніпра. Але з Білорусі – найбільш короткий шлях», — нагадав ВВС координатор моніторингової групи Інформаційний спротив Костянтин Машовець.

Утім, запевнив Машовець, підготовка росіян до гіпотетичного «походу на Київ» дійсно не може залишитися непоміченою. «Коли почнеться процес розгортання росіян, то ми його побачимо. У військових є ознаки оперативного розгортання угрупування військ: транспортні комунікації працюють в певному режимі, є ознаки на місцевості, є підготовка госпіталів та інші елементи», — нагадав Машовець. Він не виключив і можливості того, що російське командування може вдатися і до імітації наступу на Київ, щоб відтягнути сили з інших напрямків.

Сумська область

У березні 2024 року Росія активізувала нищівні удари по прикордонних районах Сумської області, а також по радіотехнічних та інфраструктурних об’єктах всього регіону включно з Сумами. Це дало привід для дискусій про те, чи може бути така активність підготовкою нового російського наступу з боку Сумщини.

Ще в лютому 2024-го аналітик фонду Повернись живим Микола Бєлєсков в інтерв’ю каналу Мілітарний припускав, що саме Сумська область дійсно може стати одним із напрямків удару Росії, особливо якщо після т.зв. «виборів» Москва активізує мобілізаційні процеси.

«Якщо оголосять [мобілізацію], то це означає, що вони готуються, може, на одному-двох додаткових напрямках щось спробувати. Найбільш вірогідний потенційний напрямок, який називають, це стик Сумщини і Харківщини. Але поки що ми не бачимо ознак цього», — відзначав Бєлєсков півтора місяця тому.

Вже у березні 2024-го, на тлі нових ударів по Сумщині, українські військові та влада області запевнили, що ризиків прориву кордону України у Сумській області з боку росіян наразі немає.

«Знаючи й наші сили, і знаючи сили ворога, сьогодні такої небезпеки не існує. Це що стосується землі. Найбільша небезпека нашого регіону — це повітряні та ракетні удари, які значно інтенсивніше стали відбуватися по нашій інфраструктурі», — зауважив у березні голова Сумської ОВА Володимир Артюх.

Аналогічну інформацію озвучив і речник ОК Північ Вадим Мисник. За його словами, Сили оборони в Сумській області «ущільнюють укріплення першої, другої та третьої ліній» оборони, а також утримують державний кордон і зупиняють російські ДРГ. Мисник відзначив, що «військові на Сумщині розглядають різні варіанти розвитку подій у регіоні та готуються до них». «Утім, на цю мить великого угруповання ворога для масштабного вторгнення на Сумщину не спостерігаємо», — наголосив у березні речник ОК Північ.

Можливості Росії та шанси України: від чого залежить результат наступу РФ

Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова переконаний, що хоча напрямок основного наступу РФ залишається відкритим питанням, для Генштабу ЗСУ він навряд чи стане несподіванкою.

Читайте також:Олексій Мельник Ознаки нового наступу росіян. Який план у Путіна

«Є ознаки того, що Росія готує великий наступ, серйозну активізацію, по мірі покращення погоди. Питання — куди вони рушать. Навряд чи це буде зовсім несподіванкою для України. Адже на сьогодні провести розгортання такого серйозного розрахунку непоміченим — неможливо. Українська розвідка, українське командування буде завчасно знати це, в тому числі за допомогою наших партнерів. Тож цей напрям буде завчасно відомий», — висловив переконання Мельник.

Він додав, що «не хотів би гадати, куди підуть російські війська», однак нагадав про численні заяви Путіна, що їх, мовляв, «дуже турбує доля Бєлгорода». «Тому, скажімо, цей східний напрям — під загрозою. Можливо буде спроба розвинути наступ на Авдіївській ділянці. Єдине, що я наголошую — навряд чи це має стати для України несподіванкою», — додав Мельник.

Водночас у ситуації, «коли вирує пожежа і її треба гасити», він назвав критично важливим якнайшвидшу передачу західної зброї Україні, аби ЗСУ мали можливість протистояти планам Росії.

Додаткові фактори, від яких може залежати перебіг майбутнього російського наступу, у коментарях виданню The National озвучили кілька західних військових аналітиків:

• проблемою для України є те, що перевага у можливостях ППО та артилерійського вогню нині змінилася на користь Росії, вважає Сем Кренні-Еванс, військовий аналітик британського Королівського Об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI): «Якщо Європа серйозно налаштована допомогти Україні, вона має негайно направити туди всю свою 155-мм артилерію», — наголошує експерт RUSI;
• водночас викликом для авіації і панування РФ у повітрі можуть стати надані Україні літаки F-16, якщо до червня 2024 року перша ескадрилья американських винищувачів таки надійде до складу Повітряних сил України, нагадує відставник полковник британської армії Геміш де Бреттон-Гордон;
• шансом для України може стати превентивне заощадження передових західних ракет, щоб пізніше вражати місця концентрації російських військ перед можливим масштабним нападом: «Якщо росіяни сконцентрують сили і виявиться, що українці зберегли чимало залпів HIMARS, це може перешкодити новій концентрації [сил РФ]», — відзначив Кренні-Еванс;
• ще одним вирішальним фактором для України має стати ефективна мобілізація, оскільки ЗСУ потребують достатньої кількості військових, щоб дати відсіч «масам» російських окупантів, нагадує Кренні-Еванс.

На проблеми з мобілізацією в Україні вказує у своїй статті про очікуваний наступ росіян і журнал The Economist. Автори редакційної статті нагадують, що попри критичну потребу ЗСУ в нових силах, «президент Володимир Зеленський не доклав достатніх зусиль» для поповнення війська, побоюючись непопулярності цього рішення, а відповідний законопроєкт застряг у парламенті через численні правки. Крім того, додають в The Economist, Україна «дуже запізнилася зі зміцненням власних оборонних позицій», зокрема через сподівання на новий контрнаступ і небажання заморожувати поточну лінію фронту та перетворювати її на «кордон», що нібито може стати основою для подальших переговорів. «Але зараз небезпека настільки велика, що це найменш поганий варіант», — вважає видання.

З іншого боку, австралійський генерал Мік Раян перераховує виклики для Росії, які ускладнюватимуть її підготовку до нового наступу:

• для наступу Путіну вкрай необхідно здійснити ще одну широкомасштабну мобілізацію, відкриту чи приховану;
• Росії доведеться ще більше наростити поставки боєприпасів за рахунок власного виробництва та імпорту з таких країн, як Північна Корея;
• РФ доведеться вирішити проблему з виробництвом і заміною бойових броньованих машин, тисячі одиниць яких РФ втратила за ці два роки;
• багатоступенева мережа протиповітряної та протиракетної оборони України досі була надзвичайно стійкою й адаптивною до російських ударів, то ж РФ може прагнути спершу виснажити її;
• вчасне надходження F-16 полегшить захист неба для України;
• без ефекту несподіванки РФ буде важче домогтися успіху в наступі – а домогтися такого ефекту складно завдяки мережі західних супутників, каналів спостереження та обміну розвідданими, дані яких отримує Україна;
• Кремлю доведеться похвилюватися і щодо того, чи можуть значні прориви армії РФ в Україні спонукати країни НАТО до більшого втручання в ситуацію, включаючи, залучення західних військ, яку натякнув офіційний Париж;

«Цілком ймовірно, що поточні російські повітряні та наземні операції є прелюдією до проведення Росією більш масштабної наступальної операції у певний час у 2024 році», — резюмує Мік Раян. Він додає, що якщо внаслідок такого наступу Україна зазнає ще більших територіальних і людських втрат, це може створити «одночасно військову та політичну проблему для українців, що потенційно призвело б до збільшення дипломатичного тиску на них для досягнення певного результату переговорів у короткостроковій перспективі».

«Це було б катастрофою для України. Тепер черга західних країн забезпечити надання усієї необхідної підтримки для захисту України у 2024 році, доки вона відновлює свої сили», — наголошує Раян.