«Є позитивна динаміка». Які БПЛА дає держава і чому вороги бояться «Бабу-Ягу» — інтерв’ю з комбатом АХІЛЛЕСу Федоренком
Поділитися:
Юрій Федоренко, командир батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів АХІЛЛЕС (Фото:Ахіллес — батальйон ударних БпАК 92-ї ОШБр ім. кошового отамана Івана Сірка / Facebook)
Автор: Василь Пехньо
Юрій Федоренко, командир уже батальйону, а не роти ударних безпілотних авіаційних комплексів АХІЛЛЕС 92-ї окремої штурмової бригади імені Івана Сірка, в інтерв’ю Radio NV розповів, як розвивається напрямок застосування БПЛА в українському війську.
https://www.youtube.com/watch?v=OgR9xRnKAF8
— Питання безпілотних авіаційних комплексів. Це тема, на якій спекулюють, із одного боку, опозиційні політики. Говорять, мовляв, президент Володимир Зеленський наприкінці року обіцяв мільйон дронів для війська, де цей мільйон дронів? З іншого боку, я знаю, що дрони, наприклад, бомбери в деяких підрозділах з’являються, але не системно, не по всій лінії фронту, не в усіх підрозділах. Підозрюю, що відбувається ранжування ефективності підрозділу. Наскільки в вашому підрозділі зараз відчутна державна підтримка в частині дронів?
— На поточний момент це 60:40. 60% я отримую за рахунок державного фінансування і 40% – за рахунок підтримки благодійних організацій, кожного українця.
Можу порівняти з цим же періодом, тільки 2023 року, — тоді було 80:20, 80% я отримував за рахунок української нації, благодійних організацій, міжнародних партнерів; і тільки 20% видавалося за рахунок державного фінансування.
Тому, якщо в підрозділ, де організаційна структура є доброю, але немає нальоту в пілотів, не видавати засобів БПЛА, так вони ніколи не будуть літати. Це потрібно усвідомлювати. Треба з терпимістю і з розумінням ставитись до того, що будь-якому новому підрозділу, який був створений, або пілотам потрібен час перемножений на техніку, аби отримати відповідний досвід і мінімізувати в подальшому втрату техніки за рахунок помилки пілота під час виконання бойових завдань.
Як не крути, на жаль, у тилових умовах, який би гарний не був навчальний центр, якими би добрими не були інструктори, повною мірою навчити людей, як виконувати завдання в зоні бойових дій, не можна.
Чому це ще так відбувається? Тому що в нас на напрямку у зв’язку з роботою радіоелектронної боротьби противника, іншими факторами, одна специфіка виконання бойових завдань. Якщо нам перекотитися зараз на Куп’янськ, наприклад, в них буде інша специфіка виконання бойових завдань. Деякі засоби, які є конче ефективні на куп’янському напрямку, не дуже ефективні на бахмутському, і навпаки. Тому це постійна динамічна робота, яка пов’язана з комунікацією між фронтом і виробниками.
Наприклад, зараз скажу про нічні бомбери, які ми отримували на початку 2023 року. Можна було подивитися по кількості втрачених бортів за рахунок несправностей і технічних вад, маршрут прольоту. На поточний момент, за рік, виробник настільки їх модернізував, що це одна з найгрізніших бойових машин, яку просто боїться ворог. Тому що вона несе суттєво потужний боєприпас і здатна розкривати укриття противника, знищуючи їх.