Звільнення командирів оборони Маріуполя спричинило шквал критики на адресу Кремля і поглиблює розкол у провоєнній спільноті РФ — ISW
Звільнені з Туреччини українські командири співають гімн України у Львові, 8 липня 2023 (Фото:REUTERS/Roman Baluk)
Звільнення п’ятьох українських командирів, які захищали Маріуполь та Азовсталь, залишається надзвичайно дратівливим чинником для російської провоєнної спільноти, яка критикує і Кремль, і Туреччину.
Про це йдеться у новому зведенні Інституту вивчення війни.
9 липня ЗСУ вели контрнаступальні дії щонайменше на трьох ділянках фронту. Командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський заявив, що українські війська успішно продовжують просування на Бахмутському напрямку. Також українські офіційні особи повідомляли, що ЗСУ продовжували вести контрнаступальні дії на Бердянському та Мелітопольському напрямках. Міністерство оборони Росії та пов’язані з Кремлем «воєнкори» також стверджували, що українські війська провели атаки на заході Запорізької області. Один з російських «воєнкорів» стверджує, що ЗСУ атакують російські позиції невеликими групами і водночас цілять по російських тилових позиціях, складах та інфраструктурі. Українські військові чиновники також повторили, що ЗСУ продовжують свої кампанії ударів по важливих тилових об’єктах російських військ на півдні та сході України.
Видання The Wall Street Journal навело деякі деталі про контрнаступ ЗСУ, підтверджуючи, що українські сили намагаються «пом’якшити» оборону Росії перед звільненням території, натомість погоджуючись на повільніші темпи просування. WSJ також повідомила, що ЗСУ зосереджені на витісненні російських сил з укріплень і мінних полів, глибина розташування яких перевищує 24 км у деяких районах окупованої Росією території. Підполковник 108-ї бригади територіальної оборони України Олексій Телегін повідомив WSJ, що російські війська постійно знаходять заміну живої сили, навіть якщо ЗСУ знищують цілі підрозділи. ISW раніше оцінював, що російським силам бракує оперативних резервів, тож в заяві Телегіна, ймовірно, йдеться про наявні на місці тактичні резерви, вважають аналітики Інституту. Інший командир підрозділу 108-ї бригади територіальної оборони заявив, що просування українських сил на добре підготовлені позиції росіян ускладнює нестача бронетехніки. Джерела WSJ також назвали відсутність української переваги в повітрі одним із факторів уповільнення українських контрнаступів. ISW продовжує оцінювати, що нинішні темпи контрнаступу ЗСУ є відображенням цілеспрямованих зусиль з метою зберегти українську бойову міць та виснажити російську живу силу і техніку ціною повільнішого територіального просування.
Звільнення п’ятьох українських командирів, які брали участь в обороні Маріуполя та металургійного комбінату Азовсталь, залишається однією з головних тем російського інформаційного простору. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров 9 липня обговорив це рішення з головою МЗС Туреччини Хаканом Фіданом, хоча деталі цієї дискусії невідомі. Тим часом російська ультранаціоналістична спільнота продовжувала звинувачувати Кремль у тому, що він довірив Туреччині утримання захисників Маріуполя. Російські ультранаціоналісти постійно критикували згоду Москви включити захисників Азовсталі в попередні обміни полоненими, оскільки Кремль зображував цих українських бійців як нібито «нацистів» під час битви за Маріуполь, нагадують в ISW.
Тепер же, коли командирів гарнізону Маріуполя звільнили остаточно, один з російських «воєнкорів» зауважив, що це нібито «підриває» прагнення Росії «денацифікувати» Україну, тоді як інший натякнув, що Росія не мала б покладатися на Туреччину в дотриманні угоди, враховуючи, що Туреччина, як заявив цей блогер, є «історичним ворогом» Росії. Близький до Кремля «воєнкор» заявив, що Росія могла б уникнути звільнення українських командирів, якби не погодилася на первинний обмін військовополоненими у 2022 році, а інший заявив, що Росію «знову ввели в оману», оскільки російські чиновники, мовляв, безвідповідально віддали пріоритет звільненню пов’язаного з Кремлем екснардепа Віктора Медведчука. Ще один провоєнний Телеграм-канал стверджує, що звільнення командирів оборони Азовсталі спричинило «крайнє обурення» російських військових на передовій та «колосальну шкоду морально-психологічному стану» росіян на фронті. Цей паблік закликає переосмислити «об’єктивні причини» збройного заколоту ПВК Вагнера — маючи на увазі, що цілі повстання і запит на зміни у російському військовому командуванні та інформаційному просторі досі залишаються актуальними для Росії. Цей «воєнкор» додав, що звільнення «азовців» є одним із багатьох інцидентів від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, які розколюють російське суспільство.
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
9 липня у російський соцмережах з’явилася фотокопія документа, який, схоже, є чимось на зразок установчого документа ПВК Вагнера і ймовірно був знайдений під час обшуків у Пригожина. Документ від 1 травня 2014 року зобов’язує спонсора ПВК Вагнера Євгена Пригожина та командира вагнерівців Дмитра Уткіна дотримуватися низки правил участі їхньої нової [на той момент] ПВК в бойових діях на сході України. В обов’язки Пригожина як «директора» входить відповідальність за забезпечення зброєю та фінансування; забезпечення гарантій вбитим і пораненим; забезпечення постійною роботою; захист бойовиків від притягнення до кримінальної відповідальності за найманство (ст. 359 КК РФ); вирішення всіх питань у «колегіальний» спосіб; особиста участь у справах ПВК; обіцянка «не йти проти російського народу». Обов’язки Уткіна як «командира» полягали у підборі та навчанні кадрів; обіцянці «позбуватися» дезертирів; заборона на алкоголь і наркотики; вирішення питань «колегіально»; повній реалізації отриманих навичок і виконанні завдань «до кінця». Також Уткін зобов’язувався «не йти проти ВВП» (Володимира Володимировича Путіна); не брехати і завжди говорити правду такою, якою вона є. Хто і чому оприлюднив цей документ, залишається незрозумілим, констатують в ISW. Доступ до нього, вочевидь, мали російські правоохоронні органи, які провели обшук у будинку Пригожина, та «пропригожинські» діячі.
ISW припускають, що цей витік може бути частиною спроб реабілітувати імідж ПВК Вагнера після заколоту Пригожина у спробі представити цю ПВК як «професійну» організацію. У документі фактично підкреслюється, що основоположними принципами ПВК Вагнера є ведення російської війни в Україні «на вірній службі Путіну та «російському народу». Таким чином, залишається незрозумілим, кому вигідний витік документа, оскільки він фактично представляє ПВК Вагнера як «професійну» та «привабливу» для російських найманців організацію порівняно з регулярною армією РФ, вважають аналітики ISW. Повідомляється, що ПВК Вагнера все ще проводить вербування в Росії, тоді як Міноборони Росії проводить конкурентну роботу з найму вагнерівців для підписання контрактів з МО. Рішення Путіна не позбавлятися ПВК Вагнера швидко ставить його та його підлеглих у незручне становище, вважають в ISW, оскільки для російських впливових гравців залишається незрозумілим, як взаємодіяти з боєвиками-вагнерівцями та лідерами угруповання.
Інші висновки аналітиків ISW за минулу добу:
- Колишній офіцер ФСБ, затятий націоналіст і воєнний злочинець Ігор Гіркін заявив, що Управління з питань захисту конституційного ладу ФСБ навмисно обмежує і намагається цензурувати його діяльність.
- Прессекретар президента Центральноафриканської Республіки (ЦАР) заявив 8 липня, що найманці ПВК Вагнера, які залишають ЦАР, проводять ротацію, а не виходять з країни.
- Російські війська здійснили обмежені наземні атаки на північ від Сватового та на південь від Кремінної.
- Українські та російські війська продовжували контрнаступальні дії в районі Бахмута.
- Російські та українські війська продовжували наземні атаки на лінії Авдіївка-Донецьк.
- Російські війська продовжують спроби відновити раніше затоплені позиції на східному (лівому) березі річки Дніпро в Херсонській області.
- Російські джерела звинуватили ЗСУ в тому, що вони обстріляли Керченський міст.
Редактор: Інна Семенова
